Розділ ІІІ. Магія в мені

1

Багато змін відбулося. Меланія продовжувла вирощувала продукти на своєму городі. Мілан був поряд й іноді приносив диких тварин яких вполював, а саме диких качок. Життя дівчинки нічим не відрізнялось від сільського життя звичайної жінки, але для тринадцятирічної дівчинки це не було нормою. Проте вона не жалілась на своє життя, оскільки мала прекрасний будинок і гарних знайомих які сидять із нею на базарі поруч. Відростивши волосся припинила бути «хлопчиком Максимом» і всім представлялась Меланією. Не була схожа на ту дитину яка покинула дядьковий дім. Вона підросла і вже вважала себе підлітком. Мала гарне кудряве світле волосся і все такі ж прекрасні зелені очі.

Часто на базарі їй зустрічались батьки її однокласників, обиччя яких вона пам’ятала й досі та вони не впізнали дівчинку, хоча не один раз купували в неї продукти. Меланія не була через це розчарована, а навпаки радувалась, що про неї всі благополучно забули.

Контакт із сусідами зник. Після смерті Орисі – мами Марини, сім’я продала цей будинок і купила собі велику квартиру в Києві. Їхні відносини закінчились без скандалів, тихо й спокійно без попередження, як то кажуть «по англійськи» вони покинули дім і Меланію заодно. Спочатку дівчинці було сумно, навіть кілька ночей під ряд вона проливала сльози, але отямившись і все уважно обдумавши прийшла до висновку, що «вони мені нічого не винні, ми з ними чужі, один для одного, люди, тому їх право поступити саме так».

В будинку дівчинки з’явились нові речі. Вона стала більше за собою слідкувати, купила собі новий одяг, косметику, куди входили блискучі бальзами для губ і різнокольорові тіні. Купила собі фен і почала доглядати за волоссям. Назбиравши собі більше грошей купила магнітофон і багато касет з піснями Вірки Сердючки та різних іноземних виконавців. Не покинула Меланія й навчання, вона мала багато іноземних книг і тому ще одним її придбанням були словники з англійської, німецької та іспанської мов. Й за пару років її старання дали результат. Вона могла вільно читати англійською й німецькою. Вечорами вона влаштовувала Мілану «урок читання» й читала йому книгу німецькою паралельно перекладавши її на англійську, а потім українською мовою пояснювала про що йдеться в книзі. Лис слухав її кожен вечір і в його очах так само більшало розуму як і в очах дівчинки. Вона була набагато старшою духом ніж всі її знайомі з базару.

Одного дня, коли Меланія повертала в бібліотеку книги, взяті нею раніше, вона взяла із собою книгу, яку ще два роки тому знайшла під ялинкою. Книга була на невідомій мові і тому дівчинка хотіла дізнатись, що саме за мова в ній використана. Проте показавши цю книгу бібліотекарці, результату не було, жінка лише розводила руками. Хоча й була освіченою і знала багато мов, справжній книголюб, читати книги оригінальною мовою, але цієї мови в жодній книзі не зустрічала. І тому Меланія просто повернулася до дому та було дуже цікаво, про що ця книга. Вона всім своїм серцем бажала дізнатись, і сподівалась, що вищі сили почують її бажання.

Меланія як завжди зачитавшись, не помітила плину часу. Оскільки на її подвір’ї в основному панує темрява і сонячні промені проходять досить рідко через густе віття дерев покрите зеленим листям, тому не можливо вгадати коли на вулиці стемніло. Єдиним орієнтиром був годинник в якому час зупинився через несправність. Меланія читаючи книгу, почула дивний шум у вітальні. Мілан спав коло неї на ліжку, тому спихнути шум вона на нього не могла. Дівчинка ризикнувши пішла у вітальню озброївшись великою книгою, кількість сторінок якої майже досягла тисячі. Увімкнувши світло вона нікого не побачила, а помітила лишень книгу, що випала із шафи. Це була та сама, написана невідомою мовою, книга. Піднявши її Меланія не могла повірити самій собі, оскільки так ясно вона ще ніколи не бачила тексту. Букви в книзі стояли в тому ж самому порядку але ці дивні знаки-букви були їй зрозумілі. На обкладинці було написано «Путівник Мольфарки».

2

Побачивши текст, Меланія скоріш прийнялась його читати. Слова були їй не відомі але читалися легко. Вони були написані українськими буквами, але не звучали як слова з української мови. Лише «Вступ» був зрозумілим. Він був написаний рівним дрібним почерком, що свідчило про врівноваженість і стриманість особи яка писала цей текст. За манерою писання та ім’ям вкінці «вступу» було ясно, що автор – жінка. В тексті було сказано:

«…Люба моя! Якщо ти можеш це прочитати, тоді я з впевненістю кажу, що ти готова. Ти звісно ж поцікавишся «До чого саме?». Ти готова до пригод і нових відкриттів, які тебе з часом спонукатимуть. Ти не звичайна дівчинка і потрапила в мій будинок теж не випадково. З часом ти зможеш чути дивні голоси, яких тобі не слід боятись. А навпаки прислухайся до них, але не занадто. Слухай свій внутрішній голос, він тебе не підведе, і як ти вже встигла помітити за своє життя, й не підводив.

Нажаль, я не зможу тобі допомогти з опануванням здібностей, але допоможе твій вірний друг – Мілан. Будь завжди з ним поряд, він твій янгол-охоронець, якого я називала «хранителем».

Цей путівник допоможе тобі. Він буде тобі як шпаргалка! В ньому є все необхідне, все те, що тобі знадобиться коли будеш використовувати чари. А саме - базові заклинання для повсякденного попиту. Далі розвиваючись, ти зможеш й сама творити заклинання, як в свій час робила це я.

Я доручаю тобі свій дім і Мілана. Він знає все, тому питай в нього не соромся….»

Аргана