Глава 4

— Ну що та дівчина оказалась нею?-спитав хлопець сідаючи на крісло яке було розташоване  в углу  кімнати.

— Аарон ти що тут робиш?-випивши воду спитав Самаель 

— Мені цікаво чи це Ліліан. ІЇ так довго всі шукали,але ніхто не зміг знайти, а ти її відчув і пішовши до неї де оказалась вона? Чи просто її двійник? 

— Це вона, це моя Ліліан. Але вона не знає,що я король аду.

— Що? Це як так? Вона думає шо ти звичайна людина? 
— Ні, я їй сказав що я її демон-охоронець. 
— Демон охоронець серйозно? Нічого цікавішого не придумав.-насміхаючись сказав Аарон. 
— Не можу зрозуміти чому із всіх демонів моїм другом став ти.-сказав Самаель сідаючи на ліжко. 
-- Я знайшов її спустя 100 століть,я не можу в це повірити, я втрачав її стільки разів і я не знаю як її можна захистити. Я не витримаю,якщо з нею ще один раз щось трапитися. Тепер я її буду оберігати безперервно. 

— Самаель ти не зможеш це зробити весь час, дай наказ демонам ти ж король Ада і абсолютно всі будуть виконувати те,що ти скажеш. 
— Аарон ми уже це пробували і як бачиш вона померла.

— Самаель давай проведемо конкурс, виберемо найкращих бійців демонів,які будуть весь час захищати її.-перебиваючи сказав хлопець 

Задумавшись Самаель вставши із ліжка відповів другу:

— Добре проведемо цей конкурс,скажи всім про це, але не говорила навіщо і кого вони повині охороняти. А поки,що я буду весь час з Неонелі. 

— Неонелі? 

— Да,так її зараз назвали. І да чуть не забув сказати поки, що зборів не буде. Хай готуються,тренуються до конкурсу проведемо його десь через 2 тижні. Завтра всім про це скажеш. Зрозумів? А тепер геть із моєЇ кімнати.- сказав Самаель 

— Все я зрозумів, удачі тобі. І да іду я іду мене ж Кеті чекає.- з усмішкою сказав Аарон після чого розчинився в повітрі.

Самаель попрямував в кімнату напроти ванної де розмістилась велика бібліотека с барною стойкою і диваном відкривши одну із паличок він витягнув альбом прихоплений золотом, та дорогоцінними каменями. Відкривши його він розглядав образ Ліліан, згадуючи всі моменти з нею.