Глава 5

Прокинувшись в темній кімнаті на мягкому ліжку дівчина не зрозуміла де знаходиться, перше що прийшло в голову Нелі це те,що вона померла і нарешті може відпочити,ущипнувши себе вона переконалась,що не померла. 
Огладаючись вона встала з ліжка і попрямувала до дверей відкривши їх вона побачила ванну кімнату в таких же сірих тонах,як і сама кімната. Вирішивши помитися дівчина роздягнулась і зайшла в душову кабінку, включивши воду дівчина просто постаралась розслабитись не думаючи ні про,що погане. Але це в неї не получилось, в її голову приходили спогади, думки про те,що ніхто навіть не замітив,що дівчина зникла. Не бажані сльози потекли по щокам дівчині так як і вода по тілу. Вона не могла викинути із голову маму і її вчинки і почати нове життя без її участі. Сівши в душовій кабінці дівчина скрутившись закрила очі плакала поки на її тіло потрапляла тепла струя води. 
Врешті зібравшись дівчина піднялась і вийшовши з душа закутавшись в рушник вийшла з ванної кімнати і побачила на застеленому ліжку чорну сукню,кеди та комплект білизни. Одягнувшись в цей наряд Нелі вийшла з кімнати на пошуки демона,який її викрав і приніс сюди подалі від мами. 
Десь 10 хвилин дівчина ходила по довгим коридорам будинку поки перед нею не з’явився Самаель дівчина з переляку чуть не закричала,але стрималась 

— Ти мене шукаєш?-з ухмилкою спитав хлопець прокручуючи в руці пасма кучерявого волосся Нелі.

— Так, а де ми зараз?- спитала дівчина відступивши крок назад від хлопця,висвободивши прядку волосся 

— Ти не повіриш звісно,але ми в аду.

— Де? В аду? Я померла?-з ужасом на обличчі спитала Нелі.

— Ти не померла,ти жива і здорова. Я ж демон і живу в аду і привів тебе сюди.- сказав демон після чого розвернувшись по крокував вперед. 
— Ти куди?-спитала дівчина 

— Якщо не будеш стояти,а підеш зі мною то побачиш

Не сказавши ні слова дівчина пішла за хлопец і врешті зупинившись біля одної із дверей демон відкрив її і дівчина побачила гарну залу в світлих тонах,посеред якої був великий стіл з різними стравами. 
 — Ходи, тобі потрібно поїсти.-сказав Самаель на ушко Нелі після чого взявши за талію підштовхнув до того,щоб вона пішла. Допомігши як справжній джентельмен Нелі сісти хлопець обійшов стіл і сівши за протилежний бік упевнено сказав звертаючись до дівчини: 

— Поїш, не соромся я нічого тобі поганого не зроблю. Можливо ти хочеш чаю? 
— Так хочу.