Глава 11

Перемістившись у великий торговий центр і зайшовши в перший магазин одягу очі Неллі розширились від неочікуваності. Її очі нагадували в цей момент очі дитини,яку вперше привели в магазин різнокольорових іграшок, і ця реакція неймовірно зацікавила Емілі,тому вона прямо без коливань спитала у Нелі: 

— Щось не так. Просто у тебе така реакція, нібито ти вперше прийшла в магазин з одягом.

— Зі мною все добре, просто я ніколи не бачила настільки багато гарних речей,які я можу купити,а не тільки міряти.-сказала Нелі натягуючи на обличчя усмішку стримуючи сльози. 

— Ей, Неонеллі все добре? Я не хотіла тебе образити.-тихо сказала Емілія обійнявши дівчину.

— Зі мною все добре, просто моя мама не любила використовувати свої гроші на мене. Вона тратила їх на інші речі, та на іншу людину.-відірвавшись від Емілїї з усмішкою, даючи зрозуміти,що все добре.

— Ходімо по магазинам, а можливо і купимо весь торговий центр.

Емілія не хотіла тривожити минуле Нелі тому вирішила в один момент зайняти дівчину приміркою одягу, і це в неї спрацювало. Неонеллі була щасливою, їй подобалось приміряти сукні і кружляти перед зеркалом, роздивлюсь себе в гарній червоній сукні, яка прекрасно підкреслила її фігуру та груди 3 розміру. 

Невдовзі вибравшись із магазину дівчата попрямували в ресторан. Де замовивши  «Латте» очікували замовлення розмовляючи на різні теми, одною із цих тем була про Самаеля, точніше про їх відносини з Неонеллі і його поступком, який підтверджує ці здогатки. 
 

— А що між тобою з Самаелем?-спитала Емілія усміхаючись, чекаючи на відповідь з кружечком гарячого,смачного латте в руці. 
 

— Він мій демон-хоронитель, забрав мене від мами й перемістив в пекло, де я й була поки ти не прийшла і ми не перемістились сюди.

— Почекай. Ти реально нічого не пам’ятаєш?- спитала дівчина нібито не вірячи в сказане.