Загублені у часі
0
Садиба потонула у вечірніх сутінках, світло ще де-не-де горіло в вікнах, які були відчинені навстіж, гаряче денне повітря розчинялось у нічній прохолоді. Пташки заливались ніжними трелями, місячне сяйво обіймало їх своїм холодним світлом, надаючи певної таємничості та ще більшої чарівності.
Посеред саду тягнула до гори свої молоденькі гілочки нещодавно посаджена яблунька, прикрашена тоненькими сріблястими нитками на окремих гіллях. Давня традиція роду Славінських сягала своїм корінням в далеке минуле, але не втрачала своєї актуальності досі, навпаки, виділяла родину з-поміж інших, чітко визначаючи їх приналежність до незвичайного, особливого народу. Чарівність та казковість проведеного обряду, ховала в собі надзвичайно могутню силу й була сильним оберегом.
Хрусь. Листочки впали на траву, а поверх них, і стрічка. Жадана гілка необережно була запхана до сумки. Темна фігура не поспішаючи покинула подвір’я так само легко як і проникла сюди.
#1801 в Молодіжна проза
#1080 в Містика/Жахи
Відредаговано: 23.09.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
