Розділ 7. Зтурбований ранок

Я встала рано, щоб встигнути зібратися і привести себе до ладу. Сьогодні буде мій перший день в академії. Я трохи переживала на рахунок цього. 

Мені не хотілося розлучатися з ціми чоловіками. Вони врятували мене та хто знає коли мене знову знайдуть. Але думаю я навчусь користуватися хоть цією силою і зможу хоч якось захиститися. Та все ж такі мені потрібні друзі в академії і тоді я буду в більшій беспеці. Але всеодно розслабьятися не можна. Ще не відомо, що чекає мене далі і яка біда чекає цей світ. Тому я повинна прикласти всі сили щоб оволодіти своєю силою і допомогти цьому світу та собі.

Я так занурилася в свої думки, що не замітила як зайшов Ігнат.

-Ау, ти мене чуєш?

-Ой. Так чую. Давно ти тут?

-Я тут з того моменту коли ти зібрала чемодан і почала його розбирати, а потім знову збирати. Я тебе питав, що ти таке робиш та ти ігнорувала мене. Про що ти так інтенсивно роздумувала?

-Я думала про академію і про останні події. Іще я думала про подальші свої дії. І про перше, що я маю зробити в академії.

-І що ти надумала?

-Я думаю, що першим потрібно знайти друзів. А потім навчитися володіти цією силою

-Ти ж розумієш, що це не вся твоя сила, а лише маленька частина?

-Так, я розумію. Але її ж теж потрібно розвивати щоб стати сильнішою

-Твоя сила не так розвивається

-А як тоді? 

-Ти черпаєш силу з інших світів. Росте магія в якомусь світі, росте і твоя. Наприклад: якщо в цьому світі хтось розвиває свої сили і вони швидко ростуть, то твоя сила теж розте так як і його. Ти залижиш від інших світів. І якщо щось станеться дуже погане в одном із них, то тобі може стати наскільки погано, що ти навіть померти можеш. Зараз в деяких світах просто хаос твориться. Ти мабуть відчуваєш це. Я впевнений, що ти не дуже себе почуваєш. Не та лі?

-Так, але це мабуть із-за хвороби і все

-Ти не можеш хворіти, чи помирати просто з-за хвороби. Ти без смертна. Твоє життя, стан і сили залежать від всіх цих світів

-Зрозуміло

-Ти так просто це приняла. Я думав, ти будеш возражати чи буде дуже багато запитань

-Просто я вже почала звикати до такой не очікуваної інформації. Тому і приняла її так швидко. Коли я зможу повернутися в свій світ?

-Ми не хотіли говорити але з цім є деяка проблема і тому щоб тобі повернутися потрібно контролювати всі свої сили

-Що таке трапилося там?

-Давай пізніше про це поговорим, а то запізнишся в перший же день. Іди їсти і ми тебе проведемо до академії.

-Добре. Але коли ви мені розповісте?

-Коли ти приїдеш на вихідні

-Ти обіцяєш?

-Обіцяю

-Тоді добре

Я старалась не показувати свій сум та страх. Тому не якіх емоцій, при нашій розмові, я не зуміла подати. Здавалося, що він теж стримував свої емоції. Я не знаю, що твориться в нього в голові та мені здалося, що він чимось зтурбований. Якось не хотілося питати в нього про це, бо прийшлось розповісти і про свої турботи. Думаю, він думав так само, тому і не питав мене.

Прийшовши в кухню всі вже були в зборі. Я сіла за стіл і поснідавши ми почали обговорювати план дій. 

Ми вирішили, що мені буде потрібна допомога в академії і тому я повинна буду хоть зкімось подружитися та все одно потрібно бути дуже обережною. Я не маю використовувати свої сили при всіх так як не вмію їми користуватися і можу випадково видати себе. Тому я буду тренуватися в тайні від всіх і тільки після в користовувати силу при всіх. Іще мені прийдеться вивчати заклинання на перед, щоб можна було їх використати на заняттях. Та потрібно буде підучити тещо повинні часодії вивчати в школах і взагалі знати. Мені потрібні всі знання цього світу, щоб допомогти йому.

Та мене тривожило щось. Весь ранок у погане передчуття. Я стараюсь ігнорувати його. Та все одно беру до уваги це. Можливо в академії щось станеться, можливо план провалиться, а може мене розкриють. Та не час панікувати я повинна тримати себе в руках, все буде добре пока паніка не затуманить розум.