Розділ 4

Марк уже давно вирішив, хто братиме участь у тому грандіозному пограбуванні, що він задумав, але лише зараз зібрав їх усіх разом у своєму наметі в таборі розбійників, що розташовувався в густому лісі поблизу столиці королівства. Гвардійці декілька разів намагались знайти їх, але марно.

Троє хлопців вже давно були знайомі один з одним, але з подивом дивились на таємничу юну привабливу незнайомку, що стояла осторонь і чекала, доки ватажок розбійників нарешті прийде, введе всіх у курс справи та поділиться деталями плану. Здавалось, дівчині було абсолютно байдуже на інших, але насправді вона з самого початку пильно оглянула кожного з них і зробила певні висновки.

Також дівчина звернула особливу увагу на інтер’єр намету ватажка. Вона очікувала, що знайде в цьому місці якісь трофеї, що нагадували б лідеру розбійників про його перемоги та пригоди, але натомість побачила дуже аскетичну обстановку: купу тканин, що служила ліжком, і декілька старих скринь. Було схоже, що він не збирався надовго залишатись у цьому місці.

Нарешті з’явився Марк, позаду нього крокував вірний Ян. Ватажок обвів поглядом усіх присутніх, переконуючись, що зібрались саме ті, хто йому потрібен, а тоді звернувся до розбійників:

— Перш за все, я хотів би запитати вас, чи ви довіряєте мені на всі сто відсотків?

— Так, — в один голос відгукнулись хлопці, з непідробною повагою дивлячись на свого вожака.

Дівчина промовчала, стиснувши губи. Вона відчувала себе чужою серед цих людей.

— То ви готові підтримати мій план? — запитав Марк.

— Безсумнівно, — знову дружно відповіли хлопці.

— Дуже добре. Тоді, для початку, я хочу познайомити вас з Лі…

— Еліза, — несподівано подала голос дівчина. — Якщо ми збираємось працювати в команді, то називайте мене справжнім ім’ям.

Марк терпіти не міг, коли його перебивали, тож зробив подумки позначку на майбутнє, що цю панянку потрібно навчити, як правильно вести себе з ватажком.

— Якщо ти так хочеш, то гаразд, — продовжив розбійник. — Отже, Еліза відіграватиме ключову роль у пограбуванні.

— Пограбуванні? — нетерпляче та водночас з захватом перепитав один з хлопців, що мав густе білосніжне волосся і кістляву фігуру, а ще здавався ровесником Елізи, хоч насправді був значно старшим за неї.

Цю дивовижу легко можна було пояснити особливістю ельфійської раси, чий життєвий цикл помітно відрізнявся від людського.

— Саме так, Беє, — підтвердив Марк, посміхнувшись. — І ми збираємось здійснити не просте пограбування, а обчистити королівську скарбницю.

Захват Бейліса нікуди не зник, а от два інші хлопці, почувши це, відчули певну нерішучість.

— З усією повагою, Марку, але як ти збираєшся це провернути? — поцікавився темноволосий юнак, який був, безсумнівно, найрозумнішим серед розбійників.

Його надміру розумний погляд темно-карих очей пильно втупився у ватажка, що вже давно мав відповідь на це запитання, тож без жодних роздумів відповів:

— Можеш не переживати, Еріку, я все продумав. Пограбування відбудеться на урочистому святкуванні дня народження принца Ігоря. Ми проникнемо досередини, перевдягнувшись у прислугу, а Еліза зіграє роль однієї з гостей. Вона зачарує принца, вмовить провести екскурсію палацом, а біля скарбниці візьме його в заручники, так що охорона, переживаючи за життя головного спадкоємця королівського престолу, не чинитиму опору пограбуванню.

На декілька хвилин запанувала мертва тиша. Кожен потребував часу, щоб обдумати слова Марка.

— А це дівчисько взагалі з цим впорається? — після тривалої мовчанки першим подав голос Микита, лисий кремезний хлопець, що завжди був набурмосеним і готовим до бійки.

Він так часто бився з кимось, що мав повно шрамів. Найпомітнішим з ним був великий слід від порізу на щоці, історію якого не знала жодна жива душа.

Еліза недобре подивилась на того, хто абсолютно не вірив у її сили.

— Зовсім скоро ти зможеш переконатись, що я можу впоратись практично з усім, — самовпевнено заявила Еліза, а тоді, не дочекавшись відповіді, звернулась до ватажка: — Марку, потрібно поговорити. Наодинці.

Заінтригований хлопець одразу ж зробив жест, щоб розбійники залишили намет. Бейліс, Ерік і Микита зробили це одразу ж, а от Ян витратив ще деякий час на вагання. Він дуже не хотів залишати Елізу наодинці з Марком, але розумів, що не підкоритись своєму ватажку просто не може.

— Ти ж розумієш, що цей план містить у собі надзвичайний ризик? — запитала дівчина, щойно вони залишились лише вдвох.

— Хочеш піти?

Марк не приховував розчарування. Він очікував більшого від тією, хто ще жодного разу не програла в найжорстокіших боях без правил та вела себе, наче була не звичайним вуличним дівчиськом, а, як мінімум, принцесою, так що все мало відбуватись так, як бажає вона.

— Ні, — Еліза похитала головою. — Хочу переконатись, що ти знаєш, на що йдеш, і не боїшся втратити все.

— Усе?! У мене немає нічого та нікого, крім розбійників! — розпачливо вигукнув хлопець.

Лише сказавши це, Марк збагнув, що Елізі вдалось змусити його мимоволі зізнатись у тому, що він ховав навіть від себе самого, не бажаючи визнавати, що нещасний через самотність.

Ватажок одразу ж узяв себе в руки та начепив звичну маску, але було вже надто пізно. Дівчина встигла побачити все.

— Добре, — тон Елізи став м’якшим. — Тепер я не сумніваюсь у тому, що ти готовий іти до кінця. Дякую за чесність, Марку.

І вона всміхнулась. Це тривало лише декілька секунд, але він був по-справжньому зачарований. Усмішка робила Елізу незрівнянною красунею, у яку легко міг закохатися будь-який чоловік.

А тоді дівчина пішла, залишивши ватажка одного в наметі.