Розділ 12

Відверто кажучи, розбійники вже не очікували побачити Яна, тож коли пізно ввечері він з’явився у таборі, усі були шоковані. Усі, крім Марка, звісно ж.

Микита одразу ж запропонував влаштувати гулянку на честь повернення друга, але Ян сказав, що це зайве та пішов до свого намету. Після того, що відбулося між ним і Елізою, хлопцеві хотілось побути наодинці зі своїми почуттями, але йому цього не вдалося зробити, бо ватажок попрямував за ним, щоб обговорити все, що сталося.

— Ти її бачив? — одразу ж запитав Марк.

Ян відчув обурення.

— То ти знав, що вона задумала?! Знав і не зупинив її від того, щоб стати підстилкою принца?!

— Підстилкою? — Марк здивовано підняв брови. — Звідки такі висновки?

Ян пирхнув, ледве стримуючи свій гнів.

— Я не дурень, можу скласти два і два. Яким же ще чином вона змогла стати нареченою принца?

— То ось як її вирішили використати… — пробурмотів сам до себе Марк, а тоді розповів другові те, що Еліза так довго приховувала.

Дізнавшись усю правду, Ян відчував дуже суперечливі емоції. З одного боку, Еліза не довіряла йому, бо не розповіла про своє походження. Але з іншого боку, він не міг ображатись на неї за це. Незважаючи на всю свою силу, Еліза все ще була підлітком, що в десять років втратила всіх близьких людей та мусила виживати в чужій країні. Звісно ж, у неї були проблеми з довірою.

Тепер усі її дії були зрозуміли для Яна.

— То що ми робитимемо? Я не хочу, щоб Лі стала дружиною того принца. Вона заслуговує на те, щоб бути цілковито вільною, як завжди мріяла.

Марк скрушно похитав головою. Як би йому не хотілось допомогти Яну звільнити Елізу з золотої клітки, але в цій ситуації вони обидва нічого не могли зробити.

— Можливо, тобі слід просто її відпустити…