Розділ 14

Дивлячись на елегантну золоту корону, Еліза хотіла б нічого не відчувати, але їй не вдавалося позбутися трепету. Ця дорога прикраса колись належала королеві Алісії, загиблій від важкої хвороби матері Ігоря, а тепер дісталася Елізі разом з титулом правительки королівства Льор.

Дівчина не могла позбутися думки, що все, що з нею відбувалося, було абсолютно неправильним. Хіба гідна вона, колишня учасниця боїв без правил і та, хто разом з розбійниками планувала пограбування королівської скарбниці, зараз правити державою?

«Дороги назад більше немає, — нагадала собі Еліза. — Я сама прийняла це рішення, тож тепер мушу йти до кінця.»

Вдягнувши на голову корону, дівчина рушила до кабінету Ігоря, оскільки їй потрібно було з’ясувати з ним деякі важливі нюанси, пов’язані з їхнім шлюбом. Але біля входу до приміщення її чекала несподівана перешкода.

— Ваша Величносте, король Ігор зараз обговорює зі своїми радниками напад на імперію Мізу, тож, боюсь, Вам потрібно буде зачекати, — повідомив довготелесий гвардієць.

Чому ж мене не покликали на цю нараду? Ігор вважає, що, крім свого титулу та красивого личка, у мене нічого немає? Час відкрити йому очі на істину.

— Я так не думаю, — звернулась Еліза до гвардійця, що від такого крижаного тону почав відчувати себе некомфортно.

Дівчина відчинила двері та увійшла до кабінету короля. Чоловіки одразу ж замовкли та здивована поглянули на несподівану гостю. Гордо піднявши голову, Еліза прокрокувала до столу, за яким усі зібрались, та зайняла одне з вільних місць.

— Можете продовжувати, — сказала вона чоловіку, що стояв біля великої карти на стіні та, очевидно, до її появи займався планування наступу на імперію Мізу.

— Ви впевнені, що хочете брати участь у цьому обговоренні, моя королево? — звернувся Ігор до своєї дружини, намагаючись одночасно і дотримуватись правил етикету, і показати Елізі, що це не те місце, де їй варто знаходитись.

Дівчина посміхнулась.

— Звісно ж, мій королю. Маршал Такаяма особисто навчав мене всім тонкощам стратегічної майстерності, а крім того, викладав бойові мистецтва. Він бажав зробити з мене свою наступницю, але, на жаль, не встиг, — сказала Еліза, знаючи, що ці слова справлять враження на всіх присутніх, оскільки її вчитель був добре відомий далеко за межами своєї Батьківщини.

Звісно ж, так і сталося, тож компетентність королеви більше не піддавалась сумніву і вона змогла долучитися до обговорення нападу на імперію Мізу.