Глава 3.

Кеті.

В першу чергу мені потрібно було сходити до ректора, щоб віддати йому внесок у благодійний фонд(тато попросив). Але як знайти його кабінет? Я вже намотую третє коло по університеті, але кабінет так і не знайшла. До мене підійшов хлопець: високий з гарною статурою, шатен і карі очі, так і закохатися не довго.

-Ти новенька?

-Так, а що?

-Це зразу видно. Ти щось шукаєш можу допомогти?

-Так, допомога мені б не завадила. Мені потрібен кабінет ректора не підкажеш?

-А ти що вже щось утнула, що вже туди йдеш?

-Ні, але перед тобою відчитуватися не буду. То як підкажеш чи мені до когось іншого звернутися?-це зараз скажи чого туди буду йти розлетиться по всьому універу.

-Ходімо покажу.

Ми піднялися на четвертий поверх і завернули у невеличкий коридор і як я спочатку його не побачила? Я обернулася до хлопця:

-Дякую еее…-він не представився і що робити?

-Мене Деном звати- він усміхнувся.

-Дякую, Ден.

І я хотіла вже йти, але хлопець не збирався мене відпускати.

-А як тебе звати?

-Кеті, а що?-я подивилася на нього трошки примруживши очі.

-Просто я тобі допоміг, а імені твого не знаю.-Ден запустив руку у своє волосся.

-Ну добре я тоді пішла, мене чекають.

-Бувай.

Я легенько постукала у двері й коли почула «заходьте» увійшла у кімнату. Це була досить світла кімната в якій не було темного куточка, тут стояла шафа з книгами на всю стіну, диван та пару крісел. Також стояв стіл за яким сидів чоловік років сорок, він був міцної статури, можливо, займався спортом і щось швидко записував у блокнот. Він подивився на мене, але від цього батьківського погляду було спокійно і не хотілося нікуди втікати, як в більшість студентів.

-Добрий день, пане Джордж!-привіталася й усміхнулася.

-Добрий день, скажіть, будь ласка хто ви й по якому питанню студентко ви прийшли, бо в мене багато роботи.

-Я вас розумію багато вашого часу не знадобиться. Я Айворі Кеті Деймон і я по питанню фонду.

-Кеті Деймон я дуже радий вас бачити.-ректор навіть піднявся зі стільчика підійшов до мене та обійняв. Я стояла спочатку розгублена, але потім взяла себе в руки.

-Приємно це чути, до мене дійшли вісті, що у фонді університету зараз проблеми й не вистачає на підручники та харчування, так?

-Ви праві Кеті з нами розірвали контракт дві фірми і якщо ми не знайдемо спонсорів то університет прийдеться закрити.-з сумом в голосі промовив пан Джордж.

-Не закриється я поговорила з татом і ми вирішили взяти на себе спонсорство університету. Тато буде надсилати гроші з фірми «J.P. Morgan Chase & Co.», а я зі своїх ательє. То ви згодні?

Поки я говорила ректор слухав мене дуже уважно і в нього знову з’явилася посмішка на обличчі, яка розвіяла всі його зморшки.

-Дякую вам дуже без вас ми б уже закрилися.-І пан Джордж знову підійшов і обійняв мене.

-Тоді я вас попрошу зробити два договори на спонсорство і в кінці дня мені передати, щоб вдома ми з татом ознайомилися і підписали, а завтра я вже вам їх занесу.

-Добре це не проблема.

-Я тоді пішла бо і так на пару спізнилася.

-Давайте я вас проведу на пару?-ректор відкрив мені двері.

-Та ні я сама дійду у вас і так справ ви казали багато.-не вистачало різних пліток в універі.

-У вас через мене можуть виникнути проблеми з викладачем, а так до вас не буде жодних претензій.-він усміхнувся і я вийшла в коридор.

-Який кабінет?

-144 з пані Шерон.-чесно я поняття не мала хто вона така. Але що ж поробиш приходиться знайомитися при таких обставинах.

Ми підійшли до потрібної аудиторії і я постукавши увійшла. Всі студенти щось записували, а потім перевели погляд на мене аж не зручно стало. Пані Шерон подивилася на мене з докором. А весь курс дивився хто з насмішкою, а хто з жалем.

-Як вам не соромно запізнюватися в перший день і скажіть мені панночко ви зможете повторити все, що я цілий урок розповідала?

Я вже хотіла відповісти, як до аудиторії зайшов ректор:

-Пані Шерон прошу вибачення за цю студентку, вона затрималася у мене в кабінеті по важливому питанню. Кеті Деймон зможе пояснити вам матеріал я не сумніваюся. До побачення.-сказав ректор і вийшов.

-Добре я вам зараз самостійну дам по сьогоднішній темі, якщо ректор так впевнений у вас то ми це перевіримо, Кеті. Чи ви боїтесь?

-Де там ваша самостійна? Через 10 хвилин вона буде у вас на столі.-себе ображати не дам і з рівно піднятою головою пішла і сіла біля вікна, де вже сиділа дівчина. Дуже гарна, але мені трошки програє задовольнити своє самолюбство завжди можна. Вона обернулася до мене і усміхнулася наче ми знайомі вже досить давно. І я теж не стримувала усмішки.

-Привіт, мене Беті звати.

-Привіт я Кеті.

-Напевно всі твоє ім’я запам’ятали з двох причин.

-І яких це?-я подивилася на неї зацікавлено.

-По-перше, ти так ефектно з’явилася у супроводі ректора і він за тебе вибачився, що про це ще довго говорити будуть. А по-друге, ніхто не смів перечити Енні вона ще на початку пари сказала, що якщо хтось буде їй перечити та зривати лекцію то залік ти не здаси.

-Ну ми це ще побачимо.

Мені принесли листочок зі самостійної на мене подивилися з жалем і навіть хтось запропонував вирішити моє завдання, але я відмовилася. Я відкрила її та усміхнулася переможною посмішкою. Все що там було написано я вивчила і пройшла на практиці все-таки добре коли маєш мережу ательє і частково керуєш фірмою. Через 10 хвилин я встала зі столу і пішла до викладача, вона подивилася на мене, як на ту що програла свій бій, гордо. Ну ми ще побачимо хто виграв я повернулася на місце і чекала вироку.

-Студентко Кеті у вас п’ятірка за самостійну. Можна поцікавитися як вам вдалося це все написати не слухаючи моєї лекції чи вам хтось допоміг? І як ваше прізвище я поставлю оцінку в журнал.-вона думає, що я швидко здамся не дочекається.

-Звичайно, всі питання які були у самостійній я давно з ними знайома. Я знаю що ви за матеріал розповідаєте і можу вам сказати, що все це давно опрацьовано на практиці. Я маю мережу ательє по-всьому місту і частково керую бізнесом батька, тому ці питання дуже легкі для мене і я можу в деталях розповісти весь зріст економіки по всьому місту. А з моїм прізвищем ви давно знайомі.-я не стримала посмішки та оглянулася на весь клас. Нічого собі всі шоковано дивилися на мене і той хто хотів надати мені допомогу зі самостійною аж рота відкрив.

-Скільки вам років, що ви вже володієте таким масштабним керівництвом?

-Сімнадцять і це тільки початок, можна сказати старт.

-Студентко Кеті, як ваше прізвище?-вона вже зло дивилася на мене.

-Моє прізвище Айворі Кеті Деймон я говорила, що ви мене знаєте бо недавно відвідували моє ательє «Краса» і вибирали сукню для своєї дочки Меліси.

-Сід..дай..йте.-ледве промовила викладачка.

-Дякую.-і я сіла на місце.

Анна, яка досі дивилася на мене шоковано нарешті промовила:

-Ти дочка Деймона Сайласа і твій брат Джек?

-Так все вірно, а що?

-Просто ти не схожа на багачку, яка ставить себе вище за інших.-від такої відвертості дівчина залилася в фарбу.

-Я ціную інтереси інших людей, їхні спроби та поради. Та і батьки вчили не хизуватися тим, що маєш. А знаєш що нумо дружімо?

-Залюбки, тоді ходімо відсвяткуємо після пар у кафе?-запропонувала Беті.

-Добре тільки я зателефоную Джимі і скажу, щоб він вже сам приїхав по мене.

-А як би ти їхала додому після пар, якби не пішла зі мною в кафе?

-Подзвонила татові він би прислав по мене машину з охоронною.-я подивилася на неї з сумом.

-А чому з охороною?-запитала подруга.

-Це безпека, але охоронна це сказано багатозначно по мене приїде Артур це хлопець з яким я виросла, дуже хороший з почуттям гумору, сусід зараз працює на тата.

-Ясно, а він дівчину має?-зацікавлено спитала вона.

-Ні, а що вже хочеш познайомитися?-я прижмуривши очі глянула на неї.

-Шукаю хлопця і все.- вона закрила обличчя руками, щоб я не бачила її фарби. Яка вона тільки смішна, коли так робить.

Продзвенів дзвоник і ми з Беті пішли в їдальню, бо я страшенно хочу їсти.