Глава 5.

Кейт.

Після того як ми з Беті вийшли зі столової готова була вибити на комусь свою злість. Та як він сміє взагалі говорити таке? І хто він такий, що за мене ніхто і слова не сказав? Навіть Беті й та притихла, коли він став без черги. Але найбільше мене розчарувало, що в його компанії був Ден і він ні слова не сказав тому хаму. І тут нарешті Беті оговталася:

-Кейт за всю історію універу ніхто не смів і слова сказати Максиму, а ти його принизила при всіх та ти безстрашна!-не стримуючи свого захвату говорила подруга.

-Та хто він такий, щоб ставати без черги та хаміти?-це питання мене хвилювало найбільше.

-Ти не знаєш хто він такий?-з подивом подивилася подруга, наче це елементарні речі без яких в універі тобі не має що робити.

-Якщо запитала значить не знаю цього хама-констактувала їй факт.

-Це Кроулі Макс Вілсон зірка нашого університету, капітан футбольної команди «Нью-Йо́рк Си́ти» і перший красень по школі. Плюс до всього його батько пан Кроулі великий підприємець у нашому місті. Одним словом мрія кожної дівчини.

-Тільки не моя. А ти теж за ним сохнеш?-просто з цікавості спитала її.

-Та ні мені подобається Артем, хоч він і змінює дівчат як рукавички. Але він такий гарний.

-Це той що стояв разом з Деном?

-Так. А звідки ти знаєш Дениса?-підозріло спитала подруга.

-Та я шукала кабінет ректора і він мені допоміг, тому так і познайомилися.

-І як він тобі? Красивий скажи ж?

-Те що він гарний не заперечую, але дуже вже цікаво йому все. Так все вистачить з нас розмов пішли на пари, а потім в кафе.

-Угу.-сказала подруга.

Нарешті ми відсиділи ще дві пари та пішли в кафе «Мрія», де роблять надзвичайну каву і щонайсмачніші круасани. Поговоривши з Беті ще години дві, обмінялися телефонами й запланували зустріч на п’ятницю пішли додому.

-Алло Джимі забереш мене?-зателефонувала до брата.

-Так ти зараз де?

-Біля університету є кафе, яке називається «Мрія» я тут.-на одному подиху сказала.

-Через 10 хвилин буду не тікай.- і відключився.

Поки не було брата зайшла в інстаграм і почала листати стрічку. І ненароком натрапила на акаунт хама. Ще й підписаний так @your_king вважає себе королем? Це ми ще побачимо.

-Сестричко ти ще довго будеш зависати в телефоні?-з авто вийшов Джимі і галантно відкрив двері переднього сидіння.

-Уже біжу-підійшла поцілувала його у щічку і сіла в машину.

Приїхавши додому до мене підійшла мамуся.

-Привіт, доню їсти будеш?-спитала мама.

-Так, а тато вдома?

-Ще не приїхав сказав, що в офісі ще справи, але приїде на вечерю.

-Дякую мамусь.

-А ти щось хотіла? Якщо це терміново то з’їзди до нього.

-Документи з фондом треба ознайомитися і підписати. Я зараз поїм і все-таки поїду до нього.

-Добре.

Зайшовши на кухню в мене почав бурчати живіт, бо запахи були неймовірні. Мама приготувала «американський томатний суп», який я полюбляю з дитинства, потім «реберця в густій глазурі» мм яка смакота і на десерт в нас «бананові мафіни з горіховим штрейзелем» і як перед таким встояти? Моя мама дуже любить куховарити й віддається цьому заняттю наповну. Бували дні, що мама як наготує то ми ще й всю вулицю пригощали. Також вона веде онлайн-курси з кулінарії, які я мигцем дивлюся і пробую готувати. Звісно в мене не вийде перевершити мамусю, але вона говорить якщо приготоване з любов’ю то завжди буде смачно.

Поївши десь так на цілий тиждень я пішла готуватися, щоб поїхати в офіс. Сходила у ванну привела себе до ладу і пішла обирати, що мені вдягати. Мій вибір впав на білу блузку з короткими рукавами та чорній спідниці вище колін і до всього цього образу чорненькі туфлі на каблуку. Люблю чути стукіт підборів. Волосся легенько уклала нагору і залишила розплетеним, нафарбувала вії та підвела губи червоною помадою. Вийшло досить не погано. Взявши сумочку і документи сіла в «JAGUAR XF».

Ми під’їхали до офісу мого татуся на шістдесят п’ять поверхів з помітною назвою «J.P. Morgan Chase & Co.» тут працює приблизно 100 тисяч людей не враховуючи тих, що зараз за кордоном у важливих справах. Андрій відкрив мені двері і подав руку, що б я могла встати.

-Тебе чекати чи ти ще не скоро прийдеш?-спитав Андрій, він сьогодні хоче поїхати до своєї мами до міста Новий Орлеан.

-Ні можеш їхати додому я з татом або на таксі приїду.-упевнила Андрія.

-Добре гарного дня, Кеті.-подивився на мене впевнившись, що я не брешу сів в машину і поїхав.

-Мамі привіт передавай і заїдь додому візьми гостинці не пустими руками ж їхати.

-Слухаюся.

Я провела машину поглядом і пішла до офісу. Підійшовши до вхідних дверей я ще раз подивилася на себе й аж тоді зайшла в середину, бо маю виглядати не ідеально, але й не погано. Привіталася з усіма в офісі та піднялася на сорок п’ятий поверх. Мені потрібно було зайти в дизайнерський відділ і відати Амалії Майлз проєкт маминої подруги пані Саймони.

-Добрий день, рада вас бачити пані Майлз-переді мною сиділа тридцятирічна жінка з рудим волоссям і карими очима. Усмішка здається не покидала її обличчя, як голова креативні ідеї. Вона була досить веселою і знаходила вихід з будь-якої ситуації, була працьовита і знала як догодити клієнту. Тому мама і попросила мене віддати цей масштабний проєкт пані Саймони у такі хороші руки.

-О, Кеті як я рада тебе бачити й не передати словами.-вона підійшла обняла мене і посадила на крісло біля дивану для відпочинку.

-Пані Майлз в мене до вас велика пропозиція.-я усміхнулася і дістала папери проєкту, але ще не віддавала.

-Говори що вже там, а то з тобою і серцевий напад можна отримати, інтриганка.

Я простягнула її теку і дивилася на її реакцію. Спочатку вона розгубилася, що траплялося ну дуже рідко, а потім вона кричала від захвату.

-Ти це доручаєш мені?-її очі світилися від захвату.

-Так цей проєкт повність у твоєму розпорядженні можеш починати хоч з сьогодні, я домовлюся з татом про твою відпустку і ти займешся ним на повну.

-Дякую тобі велике, зірочка моя!-вигукнула пані Майлз.

Попрощавшись я піднялася на шістдесят п’ятий поверх до кабінету тата. Секретар Анжеліна сиділа за столом і вирішувала якісь справи за комп’ютер, що навіть не помітила мене.

-Доброго дня, Анжеліно.-привіталася з нею. Це була дівчина років двадцяти п’яти з червоним волоссям(справжнє русе, але любить кожен тиждень міняти колір) та зелені оченята, які все бачать і запам’ятовують. Анжеліка не вішається моєму таткові на шию, як могла інша в них суто ділові стосунки. Та і вдягається вона в офісний стиль, що означає закритість для чоловічої уяви, але це робить її дуже гарною.

-Доброго дня, пані Айворі!-вона відірвалася від комп’ютера і перевела погляд на мене.

-Тато в себе чи в нього зустріч?-запитала я, бо дуже добре знаю його розклад.

-Так він у себе проходьте.

-Дякую.

Я зайшла в кабінет пана Айворі, він сидів у своєму шкіряному чорному кріслі та переглядав, якісь папери підперши голову однією рукою. Добре, що я вивчила маркетинг і займалася деякою бухгалтерію тому допоможу йому. Не люблю коли тато сильно поглиблений в роботі, бо тоді він забуває про те що потрібно відпочивати.

-Таточку ти знову в роботі?-стурбовано спитала я в нього і підійшла до нього сильно обійнявши.

-А як інакше доню потрібно розібратися з бухгалтерією та розглянути всі іноземні проєкти, деякі підправити й підписати. Завтра у вечері треба з’їздити на переговори з сім’єю пана Кроулі та вмовити їх підписати папери про партнерство одного з наших офісів. І як це все встигнути донечко моя? В мене вже сил не має, а робота не питає.

-Тату не переживай ти так я можу допомогти з бухгалтерією і взяти на себе перегляд половини проєктів і половина залишиться тобі. І завтра вечері вся сім’я буде разом з тобою, щоб ти не хвилювався та і я вмовлю будь-якого клієнта.-забрала теку в тата і пішла сіла на диван біля маленького столика.

-Дякую доня, що б я без тебе робив. Анжеліно, принеси дві кави, будь ласка.

-Дякую тату.

Анжеліна принесла каву і вийшла. В офісі ми з містером Айворі провели ще дві години. Я вже закінчувала з останнім проєктом і можна було їхати додому.

-Люба ти вже закінчила?-спитав тато.

-Так, я вже.

-То що їдемо додому? Чи спочатку в магазин за тортиком?-знає чим мене підкупити.

-Татусечку тут я принесла папери, які потрібно розглянути й підписати.-я простягнула йому червону теку з документами фонду.

-Спонсорство?-спитав тато.

-Так в університеті не вистачає грошей на книги та харчування.

-Добре я підпишу ці папери, завтра занесеш і скажеш, що завтра я переведу суму на фонд.-відказав тато і розписався в документах.

-До речі я теж буду переказувати гроші в фонд зі своїх ательє, добре?

-Ох доню і коли ти встигла вирости? Мені вже не віриться що ти теж керуєш своєю справою, але ця фірма також належить тобі, бо твій брат не хоче займатися бізнесом.-тато дивився на мене так тепло, що в душі ніби все розцвітає.

-Тату, Джимі знайшов своє покликання у музиці і в нього виходить це бездоганно. Але за фірму ти не переживай я зроблю все, щоб вона розквітала і твоє ім’я не раз згадувалося в новинах.-я обійняла його так сильно наче в мене його забирають.

-Добре я вірю тобі.

-А ще дещо поки не забула.

-Що там вже?-ми вже дійшли до ліфту.

-Ти не хочеш відпустити у відпустку пані Майлз? Мама попросила їй відати проєкт будинку пані Саймони, тому що проєкт дуже великий десь за тиждень я думаю вона впорається.-я подивилася на тата з благальним поглядом.

-Добре та я думаю моєї згоди й не потрібно було давати ти вже її відпустила?-усміхнувся мій любий таточко.

-Вгадав.-я усміхнулася йому у відповідь і пішли до його машини.