Глава 7.

Кейт.

Пролунав будильник тож треба вставати. Сіла на ліжко і поглянула у вікно. Сьогодні погода напрочуд гарна і сонячна, хоч вже й осінь. Встала і потягнулася, як кішка. Ще трошки посиділа і до ванни. Поніжившись у гарячій воді пішла одягатися. Зазирнула в гардероб і вибрала джинси з блузою. Волосся заплела в кінський хвіст, очі підвела олівцем, а губи блиском. На руку вдягла годинник, який подарував тато і спустилася вниз. За столом вже сидів татусь з газетою і чашечкою кави, а мама стояла біля плити та щось смачненьке чаклувала. Я підійшла до них і кожного по черзі поцілувала.

-Доброго ранку, мої рідні!

-Доброго, доню.-сказав тато.-Ти кудись їдеш?

-Так, потрібно заїхати в бухгалтерію, подивитися ескізи нових суконь. Потім планую заїхати до Джимі, щоб відвіз на фотосесію до Сантьяго і далі по плану магазини.

-Добре, тільки не забудь зателефонувати, як будеш їхати додому.

-Обов’язково.

Поснідавши яєшнею з беконом і кавою пішла до Андрія.

-Доброго дня, Кейт.-привітався водій.

-Привіт, Андрію. Поїхали спочатку в бухгалтерію, мені потрібно підбити рахунки за останній місяць і видати зарплату ж.

-Добре, через хвилин 15 будемо на місці. А чому ти сьогодні не в університеті?

-Тому що сьогодні в мене роботи не початий край, а зараз там і так для мене лекції знайомі нічого нового не дізнаюся.

-Ясно. Всі вже знають хто ти?

-Незнаю, але весь перший курс дізнався на першій же лекції. Треба було поставити одну викладачку на місце, бо дуже великої думки про себе. Та і в їдальні як була то до третього ще не дійшло, хто я така.

-З цього можна конкретніше?

-Та прийшла в їдальню поїсти, а там якийсь хлопець поліз з дружками без черги й став попереду з нас і замовляв собі їсти. Ну я і не витримала такого ставлення і вказала йому на його місце в черзі, але він вирішив виставити мене дурною і зробив наче не почув мої слова. І тут я розійшлася мало того що вирішив зачепити мою гордість, так він ще й сказав що я чергова і дурна модель брата. Ну я його послала куди подальше і вилила на нього лате, потім я уже ішла з їдальні спиною сказала, що його футболка давним-давно вийшла з модних тенденцій.

-Ого ти ще нікого так не добивала.-підсумував Андрій.

-Він сам напросився, я не винна.

-Ти в нас Ангел.-сказав водій.

Нарешті ми приїхали до мого офісу «K.D. Clothes Life». Вийшовши з машини попрямувала до бухгалтерії на п’ятнадцятий поверх. Тільки зайшла в будівлю посипалися привітання і я не встигала відповідати. Нарешті дійшла до ліфту натиснула потрібну кнопку і тут подзвонила Беті:

-Алло, Кейт чому тебе не має в університеті? Тебе до речі ректор шукав.

-Алло, ну спочатку хоч би привіт, а не засипала словами. Я на роботу пішла в мене в офісі завал тому і нема, а щодо ректора скажи, будь ласка йому що близько четвертої години я до нього під’їду і привезу те що обіцяла.

-Ясно, я думала ти захворіла тому і дзвоню та і по школі такі слухи пішли…-не доказала подруга.

-Які? Цікаво знати, що на цей раз наплели.

-Ну тебе сьогодні немає в універі й Максима теж, тому всі подумали, що у вас побачення.-якось так тихо вона це сказала. Їй соромно? За що? Це ж не вона їх розпускає чи вона? Так стоп подруга не винна в цьому я впевнена.

-Добре щось придумаємо, хоча знаєш що скажи ректору що через дві години я буду в нього.

-Добре.

Нарешті ліфт зупинився на потрібному мені поверсі і я вийшла.

Підійшла до скляних дверей і відчинила їх. За невеличким столом сиділа дівчина років двадцять з зачіскою каре і мило посміхалася всім хто проходив повз неї.

-Молі, доброго дня.

-Доброго дня, пані Айворі рада вас бачити.

-Де зараз знаходиться Стівен?-запитала я. Стівен мій головний бухгалтер і довірена особа в офісі.

-В своєму кабінеті до нього тільки що зайшла Дженніфер. Якщо хочете можу зробити вам кави.

-Ні, дякую. Що в нас зараз по плану повинно бути?-спитала ближче до діла бо якщо Дженніфер у Стіва, тому я зараз не до роботи. Дженніфер це рудоволоса бестія яка бігає за Стівеном давно і коли йому потрібно зняти напругу гукає її. Вона працює у відділі дизайнерів секретаркою, але думаю пора закривати цю лавочку.

-Через 20 хвилин повинна бути нарада, але містер Тенор сказав перенести її ще на годинну.

-Ти її перенесла?

-Ще не встигла, але якщо…-та не встигла дівчина договорити.

-Ні не треба через 20 хвилин нарада не можна змінювати графік.

Сказавши це пішла до кабінету Стіва і натиснула на ручку зачинено. Ну це мені не перешкода. Діставши сумочку почала шукати ключі й все-таки знайшла. Тихенько вставила ключик і повернула замок, піддався. Відчинила двері та тихенько закрила. Ніхто не помітив мене-це найкраще, але мені відкрився вид на дуже красиву картину. Дженніфер сидить на столі без блузки, яка лежить на полу, і знімає сорочку зі Стівена, а він тим часом виводить химерні візерунки на її півкулях. Потім бере і кусає її маленькі виступи, вона ж тим часом видає протяжний стогін і відкидає його сорочку та тягнеться до блискавки джинсів. Так все стоп потрібно це припиняти я не збоченка.

-І довго ви тут будете цим займатися чи будете готуватися до наради?-голосно крикнула я, що обоє аж підстрибнули зі столу. Дженніфер одразу сховалася за спиною Стівена, а він в цей час стояв як буряк.

-Ти ж казав закрив на ключ двері-сказала працівниця тихо, але я почула.

-Так він закрив, але ні що не зможе мене чекати та і в мене є ключ до кожної двері в цьому офісі.-сказала я холодним тоном.

-Вибачте, мене я…цей…еее-не міг з себе і слова вимовити на своє виправдання.

-І довго ви так розважаєтеся поки мене не має?-але у відповідь тиша.

-Та яке тобі діло до того чим займається директор? І звідки в тебе можуть бути ключі, якщо ти тут не працюєш хіба що ти прибиральниця то де твоя швабра?-вона так це казала ніби керує всім офісом, а я тут ніщо. Стівен хотів закрити рота їй, але я зупинила.

-Ммм, директор. Нічого собі як ти швидко піднявся Стіве? Я не думала, що ти настільки паршивий хлопець.

-Та перестань ти, твоє місце зі шваброю в руках на сходах так що дуй звідси, а в директора ще купа справ та і як ти смієш його називати на ім’я? Для тебе він завжди буде паном Тенором, а тепер вимітайся, а то я охоронну викличу.

Ой не знаєш ти з ким зараз розмовляєш.

-Все сказала?- я підійшла і сіла в крісло і поставивши ноги на стіл закинула одну на одну, а вона аж закипала від злості за мою поведінку.

-Так все, а тепер вали звідси.-і показала рукою на двері.

-Нікуди я йти не збираюся. А ти Дженніфер можеш збирати речі й щоб через 20 хвилин і ноги тебе в офісі не було.

-Та як ти смієш, Стівене, скажи їй щось, звільни врешті-решт.-та він і слова не скаже, бо дуже сильно провинився.

-Я Айворі Кеті Деймон власниця цього офісу і директор, а ти Дженніфер звільнена за таку поведінку в робочий час, іди геть я сказала.-крикнула я ще раз повторювати їй не довелося, втекла.

-Міло принеси кави бажано з коньяком.

-Добре, зараз.

Через 5 хвилин моя кава була на столі, Стівен так і стояв похнюпивши голову. Ну що ж тепер час і з ним почати розмову:

-Стівене, що ж ти стоїш? Не гоже директору стояти у своєму кабінеті.-сказала я і розсміялася.

-Я не директор і перестань знущатися. Я просто хотів похизуватися перед Дженніфер і все. І що ми такого зробили? Як-не-як, а це мій кабінет і що хочу тут то і роблю.

-Та ти з офісу вже бордель робиш!!! Ти бачив в якому одязі вони ходять, а все через тебе бо дехто наплів, що він тепер директор!!! І це мій кабінет як і всі інші ти тільки працівник і все! Знай своє місце!-я вже просто не витримувала і кричала, хай чують всі, якось все одно.

Я різко встала зі столу і деякі папери попадали на підлогу. Начхати. Але тут мені в очі потрапив документ дуже цікавий я вам скажу, а документ був про передачу офісу на ім’я Стівена плюс до цього рахунки переведені на його карточку 50,100 тисяч.

-Що це таке????!!!! Що ти робиш за моєю спиною???!!!! Я тобі довіряла, а ти вирішив забрати мою фірму у свої руки!!! Геть звідси, щоб ноги твоєї тут не було!!-я підійшла до нього і зі всієї сили вдарила його по обличчю, що розбила губу. Та Стівен різко встав і витягнув ніж з під стола і підставив мені до шиї. Мамочко, врятуй, будь ласка, я жити хочу.

-Ти сук* заплатиш зараз за це й ляпас. Я довго добивався твоєї довіри, а ти сама принесла мені все. Посаду, гроші, дозволи до всього і я цим скористався все майже було готово треба було тільки підкинути тобі цей аркушик для підписання і все, так ні ти вирішила зіпсувати сьогодні всю мою роботу ну нічого зараз ти заплатиш.

Він підставляє ножа ще ближче я чую холод, який іде від металу, потім щось тепле скочується і капає на блузку. Опускаю очі вниз КРОВ. Я вже розпрощалася з життям та сюди вбігає охоронна і вибиває ніж з рук Стівена, а я просто падаю на підлогу. Хтось бере підіймає мене і виводить з кабінету, всі працівники вишикувалися і дивляться на все, що робиться. Мене садять в крісло Молі, дивлюся на того хто приніс Майкл-мій давній і хороший друг. Чую хтось біжить обертаюся Андрій, але біля мене не зупиняється, а з усієї сили б’є колишнього працівника. Байдуже. Майкл перебинтовує шию і зупиняє кров. Охоронна далі веде Стівена показую рукою зупинитися, зупиняються. Встаю на ватних ногах і підходжу до людини, яка хотіла мене вбити й з усього розмаху ще раз даю ляпас при всіх. Скрикує від болі, мені все одно. Працівники дивляться на це все і ніхто і слова вимовити не може. Прочищаю горло, щоб сказати останні слова, нарешті вдалося: