Глава 8.

Макс.

Ми приїхали до дорогого ресторану в центрі Нью-Йорка. Вийшовши з машини допоміг вийти мамі й поспішив зайти до середини. Все було оформлено в стилі бароко. Зали прикрашені скульптурою, писаними стінами та плафонами, різною чудернацькою ліпниною, пишною орнаментикою, багато дзеркал стояло в приміщені, що додавало якоїсь незвичайної атмосфери. Також замість ламп на кожному кутку і столі стояли,свічки та світильники. Таке враження ніби ми не на вечерю приїхали, а в музей стародавньої архітектури. Надивившись на цю красу підійшов до адміністратора і вона вказала на віп-зону де були присутні лампи вразі не комфорту. Сівши за стіл нам принесли вже замовлені страви та дві пляшки червоного вина. Подивився на годинник рівно 19:00 і тут відкриваються двері. Заходить чоловік років сорока п’яти в чорному смокінгу, з годинником на руці, а біля нього жінка років сорока двох в білому діловому костюмі, який підкреслює її суспільний стан. Вони проходять до нашого столика. Значить це і є наші клієнти?

-Доброго вечора, містере Деймон, місіс Дейлі-вставши привітався тато з мамою і я своєю чергою, хоча ще досі не розумів хто вони такі.

-І вам доброго вечора містере Вілсон, місіс Сайлі радий знайомству-сказав пан Деймон.

-А це наш син Макс-представили мене сім’ї клієнта. Я навіть встиг побачити тінь усмішки в очах місіс Дейлі.

Але наше знайомство перериває Джек Деймон. Так це сім’я Айворі??? Тоді де їхня дочка? Мабуть, зараз відпочиває десь у клубі замість того щоб познайомитися з партнерами.

-Вибачте за запізнення були деякі справи з охоронною.

-Та нічого синку, сідай.-сказав мій тато, що мене аж пересмикнуло.

-Можна поцікавитися, а де ваша красуня донька?-запитала мама у пані Дейлі.

-Вона вдома, захворіла тому її не буде.-відповіла спокійна, але в мене виникли якісь сумніви щодо цього.

-Ясно ну нехай одужує скоріше. До речі, а ви будете на балі «Золота осінь» через два тижні?

-Ох, так. Звісно ми будемо мій син з донькою будуть виступати на тім святі. Правда Джимі?

-О так ми з сестричкою готуємо виступ для відкриття, надіюся що в нас все вдасться.

-Ну удачі вам-відповів тато.

-Містере Кроулі то ми будемо сьогодні домовлятися про партнерство?-запитав пан Айворі.

-Звісно. Можна почитати договір, який ви підготували?-жінки собі мило щебетали про дітей і не звертали увагу на чоловіків.

-Так. Зараз.-пан Деймон почав шукати папері у своїй сумці, але по виразу обличчя було видно що він забув.

-Вибачте мене, але я забув договір на столі в кабінеті. Зараз Джимі поїде і привезе мені його та і подивиться, що там сестра.-усміхнувся синові й той кивнув.

Та не встиг Джек дійти до дверей, як в них увійшла Кеті власною персоною. Я бачив, що її брат явно був невдоволений появою сестри, бо швидко відвів її на вулицю.

Розмова між братом і сестрою:

-Ти де повинна бути? І як тебе взагалі сюди пустили я ж заборонив!!!-лютував брат.

-Джимі заспокойся. Я привезла документи, які тато забув і повинна провести цей клятий договір. Я закрила рану ніхто не помітить та і мені вже набагато краще.-сказала з викликом дивлячись в очі брата.

-Краще??!! Ти розумієш що тебе трохи не вбили??? Він же  сказав що буде мстити, а значить ти сама нікуди не повинна їхати без мене або Андрія??! Тобі ясно? Якщо я ще раз побачу таке відношення до свого життя, взагалі замкну на замок. Бо як я буду без своєї сестрички? Кому я буду співати свої пісні? З ким я буду говорити про свої таємниці цілісіньку ніч? Ти пам’ятаєш той день коли я готовий був віддати своє життя, але щоб ті хлопці отримали за те що хотіли зробити з тобою? Ти пам’ятаєш ось це?-брат підняв свою сорочку і вказав на тату у вигляді «лева з пораненим серцем, який скалив зуби». В мене таке теж є на тій сторонні, що і в Джимі. Ми його зробили в знак любові й боротьби за свою кров.

-Звісно пам’ятаю, не забувай, що і в мене таке ж. Я дуже сильно люблю тебе і завжди буду поруч з тобою, але,братику мій, моя обіцянка була дана татові, що я проведу цей договір. І я не сама приїхала, а з охороною так би вони мене випустили не карай їх, прошу.-я підняла погляд на нього, а він подивився на мене з такою ніжністю, що я розплакалася і пішла до нього в обійми.

Мабуть, ми простояли так хвилин 10, а потім витерши всі мої сльози й поцілувавши в чоло, рушили назад до батьків.

Батьки цієї білявки були не на жарт схвильовані прибуттям дочки. Навіть пані Дейлі хотіла піти до дітей, але її чоловік зупинив сказавши, що вони самі розберуться. Знадвору були чути крики Джека, але ніхто не хотів йти до них. Тому нам прийшлося сидіти та чекати. Раптом все затихло я вже думав, що щось сталося і хотів вийти поглянути, що там та мене зупинив тато. Нарешті відкрилися двері й до ресторану зайшла білявка за руку з братом, а в її очах стояли сльози. Що він з нею зробив? Чому вона плакала? Раптом пронеслося в голові, бо я ніколи не бачив, що б вона колись була сумна. Вони сіли за стіл, але руки не роз’єднували.

-Доброго вечора, містер і місіс Кроулі. Рада тебе бачити Макс-привіталася з батьками, а на мені затримала погляд і без усмішки провила тільки «рада бачити».

-Доброго дитино-привітався тато.

Мені цікаво, що вона буде робити коли наші мами говорять про дітей, батьки, я і Джек будемо говорити про партнерство, але тут мене здивувало.

-Пане Кроулі то вирішили стани нашим партнером?

-Так, доню. Інколи й партнерський бізнес не поганий. Он хочу, щоб син продовжив справу батька, але з кращим успіхом.

-Це чудово, коли є кому залишити справу всього життя. В мене он Джек займається музикою і в бізнес не хоче втягуватися, тому продовжувати мою справу відгукнулася Кейт. І скажу як для дівчини-керівника в неї непогано виходить.-сказав пан Кроулі, а мало не вдавився. Хоча це хороший привід для спору буду більше бачити її.

-Як це непогано та в тебе в офісі твої ж працівники виконують її вказівки швидше ніж твої.-сказала пані Дейлі.

-О, так і таке буває.-посміхнувся її тато, мабуть, щось згадав.

-Ось мій договір на партнерство з деякими умовами до яких ви можете в нести зміни, якщо вам це не подобається.-сказала білявки та витягнула папку з документами.

-Знаєте, а мені все подобається. Де підписатися?-тато прочитавши разів три підписав договір тепер ми партнери.

-Тільки наш договір підписаний на дітей, а саме на Кеті й Макса.

-Повірте, я надіюся, що ця прекрасна панночка зробить з мого сина справжнього керівника.