Закохатися на Різдво

Глава 5

- Гелю, ти нормальна взагалі? – обурююсь. – як тобі це в голову могло прийти? Глянь на мене, мені двадцять вісім, а ти тягнеш мене на побачення таємні? Ти хоч уявляєш, що туди ходять лише підлітки? А ти? Ти що там забула? Ти ж маєш чоловіка.

- Чоловік не постійний, - зводить руками та пирскає сміхом. – А що? Годі тобі сидіти у дівках й горювати за Артемом й, до речі, не має там ніяких підлітків. Підлітки шукають собі кохання в інтернеті.

- Мені не потрібне це твоє кохання, Ангеліно, - складаю руки на грудях. – Воно буває лише у книжках та кінофільмах... на жаль.

- Неправда, Ланко, - заперечує подруга. – Не всі чоловіки як Артем, не всі здатні розбивати серця, є ще й ті, хто їх склеює.

- Сходи сама на цей свій вечір побачень, - благально прошу. – Я уявляла щось інше, коли збиралася на цю зустріч. Танці там, алкоголь, але без усіляких чоловіків.

- Не будь такою нудною, - стогне дівчина. – Врешті-решт, сприймай це як розвагу на один вечір, а там, можливо щось і «вистрелить». Слухай, немає часу думати, ми вже під’їхали.

Розвертаю голову у бік, куди направлений погляд Гелі й ледь не охаю. Тисячу разів проїжджала цей заклад, він був непримітний, але зараз. Всюди спалахують сотні різнобарвних вогнів, вхід зроблений у формі серця, яке палає неоном й проколене стрілкою Амура. Ох, і куди ця навіжена втягнула мене.

- Одягай маску швидше, - підсовує мені коробку й сама одягає свою.

- Ти не боїшся, що твій водій розповість про твої ці походеньки Олегу?

- Не боюсь, - сміється. – Я на це надіюсь, Лано.

- Яка ж ти шалена, - зітхаю й все ж одягаю ту маску. Не вірю я у те кохання й що його тут можна зустріти, але чому б не розважитися?..

Водій Гелі відчиняє нам дверцята та подає руку спершу подрузі, а тоді мені. Дівчина відправляє його «провітритись» на усю ніч, бо планує її провести у цьому закладі. Хмикаю, тому що відчуваю себе дивно. Що б подумали про мене люди? Доросла забезпечена та серйозна жінка, прийшла шукати кохання на цей незрозумілий захід. Смішно навіть, коли прокручую це у своїй голові. Обтягую сукню та швидко перебираю ногами за Ангеліною, яка впевнено крокує до входу. Там стоять два охоронці й відразу просять у нас запрошення. Як у них усе офіційно, наче у якомусь клубі, хоча, якоюсь мірою так і є. Хто б прийшов сюди знайти по-справжньому почуття? Максимум на одну ніч. Таке важко назвати коханням... Зітхаю та витягую з конверта те запрошення.


- Дівчата, з правилами ознайомлені? – округлюю очі. Які ще правила? Геля нічого не говорила про правила. Відкриваю рота, аби сказати, що ні про які правила навіть не чула та навіть не встигаю.

- Звичайно що ознайомлені, - прискає дівчина та тягне мене за руку усередину самого неонового серця.

- Приємно провести час, - лише встигає побажати один з охоронців.

Боже. У що я влізла? Хочеться прибити Гелю прямо тут на місці. Усередині звертаю увагу на людей, які спілкуються один з одним. Всі у масках та гарних вечірніх вбраннях. Не знаю, хто може згодитися провести новорічну ніч на незрозумілій фігні, а не з родиною чи з друзями, хіба що, якщо всі вони як я, і їм не має куди піти, та це навряд чи. Уже нудно й незрозуміло, виникає бажання тікати звідси поки не пізно й розділити краще час наодинці з пляшкою вина, яке так і не встигла випити. Ангеліна зникає, а за декілька хвилин повертається з двома келихами шампанського.


- Як тобі тут? Круто я придумала? – кричить на вухо.

- Не зовсім, - сичу. – Що ще за правила, Гелю? У що ти мене втягнула?

- Не знаю, їх ніхто не читає зазвичай, - знизує плечима. – Хіба це так важливо?

- Звичайно – ні, - саркастично пирскаю й одним махом випиваю принесений подругою келих.

Далі на невеличку сцену, яка до речі теж у формі серця виходить молода дівчина у вишуканій сукні в блискітках та посмішкою на усі тридцять два. Цікаво, вона щиро вірить, що сьогодні тут з'єднаються серця чи усе це якийсь маркетинговий хід для клубу, що швидше за все.

- Доброго вечора, пані та панове! – починає брюнетка. – Сьогодні ми зібралися тут, аби об'єднати десять сердець. Хочу висловити щирі вітання тим, кому пощастило сьогодні опинитися тут, адже місця обмежені. – посміхається ще ширше. – Бажаю кожному знайти своє кохання. Щодо правил, чоловіки сідають праворуч зали за окремі столики, а дівчата після дзвінка, - дівчина дзенькає в дзвіночок. – змінюють столик, але є одна умова
- За кожним столиком ви маєте торкатись рук одне одного. По завершенню, усім учасникам закриють очі пов’язкою, й ви за дотиком рук оберете того, хто став вам найцікавішим з усіх за вечір. Головною умовою заходу є поцілунок з обраним партнером. Бажаю успіху!

- Гелю! – шиплю роздратовано, - Ти з глузду з’їхала? Який ще нахрін поцілунок? Я не підписувалася на таке й не бажаю приймати у цьому участь.

- Лано, заспокойся! Це ж не сексом зайнятися, а лише поцілувати! – кричить. – До того ж, якщо відмовишся підведеш усіх, або принаймні якогось із цих красунчиків. Тому, зберися та обери свого партнера.

- Ненавиджу тебе! – сичу та крокую до першого столика, оскільки продзвенів  дзвінок. Успіху тобі, Лано!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше