II

Минув один рік.

Я заходжу до нічного клубу. Грає танцювальна музика. Якраз саме те, що потрібно, щоб розслабитися після напруженого робочого тижня. Але спершу я йду до барної стійки. Хочу випити, щоб розслабитися.

Замовляю у бармена коктейль і випиваю. Бачу неподалеку від себе дівчину. Її жовта сукня дуже пасує їй. Здається вона тут сама. Потрібно піти познайомитися. Збираюся з думками і прямую до неї. Пропоную, щось випити. Вона, посміхнувшись, каже мені:

- Ну може ж пригостити. Я люблю мартіні.

Замовляю їй напій. Після чого промовляю:

- Я Паша. А ти?

- Світлана – посміхається блондинка мені у відповідь.

Ми про щось говоримо. Після декількох фраз, запрошую її танцювати. І ми йдемо танцмайданчик. Вона непогана танцює. Намагаюся відповідати їй. Хоча зізнаюся танцює кепсько. Та не в тому суть.

Через якийсь час ми знову повертаємося до барної стійки. Я її пригощаю якимось коктейлем. Потім вона пропонує поїхати до мене. Погоджуюся. Тому замовляю таксі. Невдовзі ми піднімаємося до моєї квартири.

Ми сидимо в мене в залі про щось розмовляємо і п’ємо каву.

- А ти гарний – каже Світлана мені.

- Ти також – роблю їй комплімент у відповідь.

- Поцілуй мене – пропонує дівчина.

Ми починаємо цілуватися. Поступово поцілунок переростає в секс. Минає час і ми лежимо в мене в ліжко і про говоримо.

- Класний ти хлопець Паша – Світлана торкається мого плеча – жаль, що в нас не вийде стосунків.

- Чого це? - дивлюся, здивовано на неї. В нас нібито багато спільного. Ми однаково любимо читати Ден Брауна. Нам подобається один і той самий фільм.

- Ти не захочеш зі мною зустрічатися.

- А що не так? Ти мені подобаєшся.

- Ти просто не знаєш чим я займаюся? – зітхає вона. Дівчина відвертає погляд від мене. Я розумію, що на її очі накочуються сльози.

- Ну а чим ти займаєшся – мені стає цікаво. Я вже очікую будь що.

Світлана мовчить з хвилину, а потім видає:

- Я спілкуюся з чоловіками в порно чатах.

Її фраза приголомшує мене. Я такого не очікував. Не знаю навіть що сказати.

-Я потрапила туди не по своїй волі. І тепер не знаю як вибратися звідти.

Світлана починає плакати. Я жалію і прошу її розповісти деталі. Вона спочатку не погоджується. Але потім взявши з мене слово, що я нікому не розповім, розказує мені свою історію.