VI

- Надіслати вірус до комп’ютер жертви можна декількома способами. Я думаю ти це і так знаєш – Сашко каже мені.

Я киваю головою. Він починає розповідати мені крок за кроком, як все робиться. Записую все до блокноту: який алгоритм, яке використовується програмне забезпечення, як зачистити сліди атаки.

- Давай спробуємо перевірити на практиці твої знання – пропонує він мені.

- Давай. А як? Кого будемо зламувати.

- В тебе є старий комп’ютер. Відкриєш на ньому електронного листа з вірусом. А на ноуті побачиш принцип дії – пояснює Сашко мені.

- Є старий ноутбук. Я не користувався їм давно.

- От на ньому і потренуєшся. Але спочатку можеш принести мені попити. А то в горлі пересохло.

Йду на кухню за водою. Мені за дві години навчання хакерським навичкам і  самому хочеться пити. Повертаюся за пару хвилин зі склянкою води. Бачу мій знайомий якось нервово дивиться на мене. Запитую в нього про це:

- Щось сталося?

- Ні – хитає він головою – все гаразд.

Сашко жадібно випиває воду. Після чого ми пробуємо хакнути інформацію з мого старого ноутбука, підключивши його до Інтернету та надіславши його вірус. В мене все пройшло гладко.

- Ну ще пару занять і буде з тебе професіонал – знайомий хвалить мене – скоро і мене переплюнеш.

- Та навряд чи – махаю на те рукою.

Ввечері, коли Сашко пішов, телефоную Світлані розповідаю про свої успіхи. Вона також радіє. Проте чую, в її голосі якийсь сумнів. Запитую в чому справа.

- А що якщо не вийде зробити справу. Якщо все провалиться. То що тоді.

- Будемо орієнтуватися по ситуацію – я і сам розмірковував про такий варіант розвитку подій. Проте конкретної відповіді не знаю. Вона зітхає. Одне розумію, що маю вберегти її, захистити. Принаймні маю допомогти їй піти з тієї контори. Навіщо мені це потрібно – не знаю.

- А що якщо ми з тобою сходимо повечеряємо кудись – пропоную щоб відволіктися обом.

- Можна – дівчина погоджується.

Ми домовляємося про місце і час. Через півгодини, одягнувшись в нову футболку, виходжу з квартири.

Тим часом десь у відділку поліції, один з її працівників входить до кабінету свого начальника.

- Дозвольте товаришу капітан – козиряє він йому.

- Що там в тебе – суворим голосом запитує капітан в підлеглого.

- Я з приводу Павла – відповідає лейтенант.

- А того хакера-початківця. Щось нового?

- З прослуховування вдалося встановити, що він телефонував якійсь дівчині. Певно вони разом збираються робити ту атаку.

- З’ясуй хто вона. І починай обох прослуховувати – Журавльов нахмурює брові.

- Так точно.

- І ще потрібно прослідкувати за ними.

- Буде зроблено.

- Йди виконуй. Вільний.

Лейтенант залишає капітана самого.

Любі читачі та читачки! Дякую вам, що читаєте цю книжку. Чекаю на ваші лайки та коментарі(((