XIV

Павло, доки я складала до сумки апаратуру, протираючи її від слідів наших відбитків, форматував всі диски на ноутбуці. Після завершення всіх операцій він вкинув його до сумки.

- Залишилося викликати таксі. Ти спалила паспорти? – поглянув він на мене.

- Так. Все порядок зараз зателефоную – нарешті з усім було покінчено. Тепер залишалося змитися кудись на пару тижнів.

***

Марина відкрила двері. Вона не очікувала на прихід Андрія в такий час.

- Ти чула, що сталося? – запитав він входячи до її квартири.

- Так звісно. Чула. Знайшли хто зробив – вони увійшли до її кімнати.

- Знайшли. Твоя знайома Світлана. З нею скоро розберуться – Андрій поглянув пильно на неї.

-  А – тільки і сказала дівчина.

- Чого ти зблідла?

- Та страшно якось – мовила Марина.

Менеджер нічого не відповів. Він попросив її перенести чогось випити. Вона принесла вина. Поставивши бокал на стіл, сказав їй:

- Зроби щось, щоб я розслабився.

Марина зрозуміла одразу на що він робить натяк. Тому роздягнувшись почала залазити на свого боса. Андрій завжди так любив. Але на це раз посміхнувшись, менеджер промовив:

- Твій ротик дуже подобається мені. Ти мені ще не робила такого.

Дівчина слухняно стала на коліна.

Хвилин за десять, Андрій закінчив. Марина навіть не помітила коли в його руці з’явився шприц. Через декілька днів її знайшли мертвою. Патологоанатом так і не зайшов причини того, що спровокувало в молодої дівчини серцевий напад.

***

Через якийсь час Андрій, повернувся до офісу. В своєму кабінеті він відкрив пляшку горілки і випив через горлечко. До його кабінету ввійшов Григорович. Він з сумним виглядом повідомив:

- Світлану з її напарником не знайшли. Їх не було на квартирі.

- З яким ще напарником – не второпав співрозмовник.

- Вона діяла не сама. Їй допомагав якийсь Павло. Як виявилося їх вже давно пасла поліція.

- Його шукали?

- За його домашньою адресою немає. На роботі не з’явся днів зо чотири.

Менеджер тільки вдарив рукою по столу. Григорович залив його самого.

Андрій ковтнув ще. Раптово почувся який гамір та крик. Він визирнув у вікно. Під будівлею стояла машина спецпризначення. Якось на інстинкті він дістав з шухляди свого стола, пістолет.

За пару секунд до його в кабінет ввірвався спецпризначенець в масці. Андрій вистрелив нього. Той звалився на підлогу. В наступну секунду, в його, кабінеті пролунали вистрели знову. Та на цей раз на підлогу впав менеджер з підбору кадрів порно-студії, заплямувавши своєю кров’ю ворсовий килим.

***

Я з Павлом чекали на прибуття нашого потяга. Півгодини тому ми викинули до річки сумку з усім її вмістом. Сліди нашої хакерської атаки знищені назавжди.

Невдовзі оголосили про прибуття поїзду до Львова. Павло обняв мене:

- Не хвилюйся. За два тижні повернемося назад додому.

Ми пішли на посадку. В купе, я відкрила телефон. Як і було очікувано преса показувала новину, яку ми їм надіслали. Я показала це Павлові.

- От нехай тепер поліція займається не нами – промовив він, посміхнувшись. Я посміхнулася і собі. Тепер для мене почнеться нове життя.

Любі читачі та читачки! Дякую вам, що читали цю книжку. Якщо вона вам сподобалася, то ви можете зробити наступне:

1) Поставити їй лайк.

2) Додати її до бібліотеки.

3) Написати хоч маленький коментар.

Це мене надихає на творчість(((.

Також буду радий якщо прочитаєте інші мої твори.