Залежна від боса

Глава 9

Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати. Дідусь – це та людина, яка в мене ніколи не вірила та зневажала мої зусилля. Ще з дитинства він завжди дорікав батькам, що з мене не буде ніякого толку. До речі, це саме він наполіг на тому, щоб забрати Катю до Америки, а мене залишити в Україні. Він завжди був поруч неї, любив та захищав перед батьками, коли та робила якусь шкоду. В мене навіть не було права просити в його про допомогу. Потім батьки розійшлись, мама почала зловживати алкоголем, а мною ніхто не цікавився. Я була непотрібною іграшкою в руках мами, яка щодня виганяла мене з будинку, щоб забезпечити собі життя, займаючись сексом зі старшими чоловіками. Але одного дня все змінилось. До нашого будинку приїхав чорний позашляховик, звідти вийшов дід та батько. Лиш одним поглядом дід він дав зрозуміти, що більше я не побачу матір. Втікати не було сенсу, тому я мовчки підійшла до машини, не прощаючись з матір'ю та сіла в неї. Відтоді я не бачила його, тому що на другий день він відлетів до Америки. На очах з'явилася одинока сльоза, яка скотилася донизу. Батько дивився на мене із жалем, мабуть, занадто жалюгідно зараз виглядаю.
– Я знаю про, що ти думаєш, але твоя матір винна сама в тому, що сталося.
– Він не дозволить мені керувати бізнесом, – відповіла я, перевівши погляд на батька.
– Вибач, але це вже не мені вирішувати. Там де потрібно, я поставлю підпис, а далі все у твоїх руках. Я хочу жити вільним життям, поки маю таку змогу. Тим паче в мене є ще один бізнес, який приносить не менші кошти. Тому вирішуй сама, як ставитися до дідуся, – відповів тато й вийшов з кабінету, залишаючи мене одну. Ось так виглядає інша сторона багатої сімейки. Через декілька хвилин до кабінету увійшов Андрій. Поглянувши на мій стан, злегка здивувався. Сів на краєчок стола та уважно поглянув на мене.
– Щось сталося?
– Повертається людина, яка не дозволить мені заволодіти бізнесом... Я знову на початку його гри, – відповіла я, не відводячи очей зі стінки. Чомусь хотілося розповісти про всі проблеми цій людині. Проте віддатися емоціям – невдале рішення.
– Невже ти дійсно така слабка, Маргарито? – запитав Андрій з якоюсь іронією в голосі.
– Я дівчина, Андрію! Я маю право на слабкість, – відповіла я, піднімаючись з дивану, – але свої проблеми я буду вирішувати сама! Нехай я програю, але цей програш буде гідний моїх зусиль.
– Я хочу провести цю ніч разом, – сказав Андрій, чим змусив мене здивуватися. – І це не прохання, а попередження, що тебе не буде сьогодні в будинку батька.
– Але звідки?
– В кожному кабінеті є свої вуха, – відповів бос, посміхаючись мені.
– Надіюсь ти пам'ятаєш, що руки розпускати заборонено, – сказала я, підійшовши до дверей.
– Тільки якщо ти сама цього не захочеш, – я лиш фиркнула на його відповідь та вийшла з кабінету. Заглянувши до себе, помітила, що Інна уважно щось друкує у своєму комп'ютері. Вирішивши, що не буду їй заважати, забрала сумку та пішла з кабінету. Якщо Андрій хоче провести цей вечір разом, то потрібно бути готовою до всього. Ну а що? Я не приховую того, що він молодий та красивий, а я незаміжня. Гаразд, не просто красивий, а нереально красивий і я готова з ним провести ніч. Але тільки одну ніч! Все! Вийшовши на вулицю, забрала ключі в охоронця та поїхала на шопінг. Припаркувавши машину, піднялася всередину, де зустрілася з Євою. Ми обійшли всі магазини, накупили купу одягу та поїхали до салону. Темний макіяж підкреслював моє засмагле обличчя, а червона помада надавала впевненості. Темно-червона сукня з відкритою спинкою та вирізом на грудях, змусила закусити свою губу від тієї нахабно сексуальності в дзеркалі. Височенні підбори зробили мої ноги довгими й стрункими. Тому завдяки своєму росту, зможу на рівні дивитися в обличчя Андрію.
– Знаєш, якби я була хлопцем...
– Знаю, але ти не хлопець, а моя найкраща подруга. Ну як тобі? – запитала я, покрутившись перед дзеркалом.
– Ти як завжди неперевершена. Впевнена, що сьогодні буде божевільний секс, – відповіла дівчина, сидячи на дивані.
– А в тебе тільки про це й думки, – закотивши очі, відповіла я. – Давно не було?
– Ох, Марго! Я хочу кохання, – відповіла дівчина, а я нахабно засміялась. – Та не смійся ти! Мені 25, а я ще в дівках.
– Гаразд, я мовчу. Давай на вихідних відвідаємо клуб, але з однією умовою.
– Я вся у твоїй увазі.
– Ти не будеш пити або хоча б спробуєш цього не робити.
– Ти впевнена, що це чудова ідея? – прищуливши очі, запитала дівчина.
– Впевнена на 100%. Ми зможемо найти хорошу компанію, а ти у тверезому стані зможеш оцінити кандидатів на своє серце.
– Гаразд, по руках.
– Чудово, тоді я поїхала.
– Щасти, – відповіла Єва. Я вийшла на вулицю та сіла за кермо. Заграла музика на моєму телефоні. Андрій.
– Я надіюся ти втекла з роботи заради якогось важливого діла, – відразу сказав хлопець. Я посміхнулася та натиснула на газ.
– Шопінг – це важливе діло.
– Ох, ну звичайно. Ти взагалі збираєшся працювати?
– Я намагаюся.
– Не хочу здатися грубим, але в тебе не виходить.
– Андрій!
– Де ти взагалі знаходишся?
– Їду до шефа-тирана, – відповіла я, стримуючи сміх.
– Тоді не буду тебе затримувати, тому що ходять чутки, що він ненавидить коли запізнюються, – хлопець скинув виклик. Через двадцять хвилин я була біля його будинку. Припаркувавши машину, підійшла до дверей та натиснула на дзвінок. Переді мною з'явився Андрій, одягнений в чорну сорочку із підкачаними рукавами до ліктів та розстібнутим ґудзиком біля шиї. Такий не вимушений, але до чортиків привабливий вигляд манив у свій солодкий полон.
– Не потрібно так витріщатися, Марго! Я вже навіть зашарівся від твого прискіпливого погляду, – з нотками сарказму сказав хлопець та пропустив в середину. В домі панували неймовірні запахи м'яса.
– Ти щось готуєш? – запитала я в хлопця, зайшовши до кухні.
– Для такого діла в мене є кухарі. Сідай, – наказав хлопець, відсовуючи стілець. Так смачно я не вечеряла вже давно, потрібно буде взяти контакти цих чудо-кухарів. Хлопець піднявся з місця та пішов в бік барної стійки. Я не гаючи можливості пішла за ним.
– Яке вино ти п'єш? – запитав Андрій.
– Червоне сухе, бажано грузинське.
Хлопець кивнув та дістав моє улюблене вино. Відкривши його, розлив по келихах. Дозволивши собі віддатися сьогоднішньому вечору, залізла на барну стійку та уважно спостерігала за рухами хлопця.
– Зазвичай люди насолоджуються вином за столом, а не на ньому, – посміхаючись, сказав хлопець.
– Куди краще порушувати правила, аніж завжди їх дотримуватися, – відповіла я, закушуючи губу. Подавши келих вина, хлопець випадково торкнувся моєї оголеної ноги, чим змусив мене здригнутися. Його погляд ковзнув по моїх ногах.
– А що буде коли я торкнуся не тільки твоєї ноги? – запитав хлопець.
– Мрій, – тихо відповіла я. Андрій посміхнувся, а потім випив весь вміст келиха. Поставивши його на стіл, нахабно підійшов до мене та поклав руки по обидві сторони мене.
– Я не хочу мріяти, – його руки стиснулись на моїй талії, а з моїх губ вирвався тихий стогін. Чорт, він всього лиш торкнувся тебе, Марго!
– А я не хочу тебе, – відповіла я, стримуючи своє бажання та відпихаючи хлопця від себе.
– Не бреши собі, – його губи опинилися на моїй шиї, залишаючи по собі солодкий біль. Один рух і я лежу на столі. Його зуби обережно торкаються лямки моєї сукні й спускають її донизу.
– Еванс, прибери свої лапи від мене, – просичала хлопцеві, піднімаючи його від моїх грудей. Ні, я не здуріла. Я хочу його більше, аніж свій спадок. А це на хвилиночку пристойний аргумент. Але так приємно бачити його старання.
– Марго, ти хочеш мене рівно так, як я хочу тебе, – відповів хлопець, нависаючи наді мною.
– Ну це вже точно ні!
– Тааак, твої трусики були мокрі вже тоді, коли ти побачила мене.
– Який ти ідіот!
– Але цей ідіот подобається тобі, – відповів хлопець та перекинув мене через плече.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше