Залишки поліфонії

Пролог

Слухаю не музику, слухаю свою душу.

Марина Цвєтаєва

Пролог

Удар цимбал! Куліси вгору! Оркестр! Розпочали!

Готові інструменти в бій? Усе налаштували?

Чудово! Браво! В одному такті сурми залунали −

І музикантів скрипки й труби танець зачали.

 

Кларнети, клавішні й гітари −

Апофеоз свідомості почався в слухачів.

І диригентів рухи наганяли чари,

Гіпнотизуючи панянок й паничів.

 

Хтось кидався у вальс, хтось в танго заливався,

А декому заходив в вени твіст.

Модерн із класикою в ритмі розмішався,

На бруствер магії забрався цілий хор і головний соліст.

 

Небесні голоси потоками лилися,

І в ейфорії статуєю кожен завмирав.

Любові й пристрасті струмки в єдиний океан збрелися

В постійних оплесках велично невгамовний зал палав.

 

І так у морі радості й краси,

Де Альт, Тенор й Сопрано ґелґотали,

Концерт із тишею скінчив свої пляси,

На цвинтар вічності закинувши акорди та октави.

 

Вже нотний стан забивсь від нот в куток,

Й охрипли голоси співців.

Однак божественний музичний завиток

Поліфонічним залишком осів у душах глядачів.

 

Тож з осадом симфоній і ноктюрнів,

Відлунням увертюр й сонат,

Під марш стрімкий і звук його безумний

Час розпочати нам богемний і новий тріумф-парад.



Крістіан Ант

Відредаговано: 20.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись