Залізний вовк

Ілюзія є найпершим з усіх задоволень

Ми зустрілися із Марійкою у невеличкому місцевому кафе де було не дуже велелюдно ,а у повітрі пахло кавою та свіжою випічкою.

Не бачились ми вже більше ніж пів року. Відколи я виїхала з України ми переписувались лише пару разів. На більше просто не вистачало часу.

І от нарешті я змогла вирватись із свого нового життя та заїхала ненадовго до батьків, а за одно і з подругою побачусь.

Після довгих міцних обіймів ми нарешті вмостились на м’якій канапі ти зробили замовлення.

-Ну розповідай, як ти? Вже звикаєш до нового статусу, нового місця проживання. Та до усього нового?- запитала Марійка.

Я чомусь залилась рум’янцем.

-Стільки всього зараз відбувається що у мене голова обертом. І чесно кажучи інколи я сумую за своїм колишнім спокійним життям.

-Та ну! Не видумуй.- відмахнулась подруга.- Я б багато чим пожертвувала щоб як і ти почати зовсім нове життя. «З чистого листа»- як то кажуть. Невже ти жалієш що вийшла за нього?

- Ні! Якби мені не було важко у перші місяці після переїзду- я ніколи не шкодувала що прийняла його пропозицію. Він чудо. І єдине чого я хочу- це бути поруч із ним..

-Але?

-Немає ніякого «але». Просто я так звикла до свого розміреного та впорядкованого життя що зміни даються мені не легко.

-Все владнається з часом.- Марійка почала мене заспокоювати.

Я зрозуміла що почала нашу розмову не з того що треба і ,здається, трохи її розчарувала.

-Я знаю. Все почало налагоджуватися вже через два з половиною місяці після мого переїзду. Ми знайшли хорошого репетитора і він допоміг мені підтягнути для початку мої знання англійської. У Литві більшість молоді вільно володіє цією мовою. Тому я уже змогла сама ходити за покупками і не боялась що мене не зрозуміють. Тепер цей самий репетитор навчає мене литовської.

-Це ж чудово.- сплеснула у долоні подруга.

-Так. Але з моїми «результатами»- я зробила у повітрі жест що означав скобки.- він швидше вивчить досконало українську ,аніж я литовську.

Марійка розсміялась.

Принесли наше замовлення і ми зробили пару ковтків гарячої кави.

-Помітно що ти змінилась. Стала більш..

-Дорослою? У мене вже з’явились перші сиві волоски. До речі одразу після того як я почала вчити литовську.

Подруга знову розреготалась.

-Я скучила за твоїм стьобом над собою. Але ні, я хотіла сказати не це. Ти і так була уже доросла. Тепер ти більш жіночніша. Нова стрижка, новий стиль одягу. Литва та заміжжя пішло тобі на користь.

-Так і є. Чоловік переконав мене що сукні і спіднички гармонійніше дивляться на мені ,аніж джинси.

-І все таки я ніяк не збагну як йому так швидко вдалось зробити тебе його дружиною? У вас же наче все полетіло шкереберть.

Я всміхнулась.

-Він почав добиватись мене ще на першому побаченні. Просто і сам цього не розумів.

-Як це?

-Довга історія.

-Я маю в запасі декілька годин щоб її вислухати. А то ти у той період ходила сама не своя і я толком не розуміла що між вами відбувається.

-Що ж. Тоді слухай.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше