Мій тато у Свят-вечір на Різдво 

До хати вносив, наче в ясла, сіно. 

Ялинки в домі нашім не було - 

На вулиці росла, убравшись снігом. 

Улітку там маленьке пташеня 

Цвірінькало щоранку під віконцем, 

Хвалило Бога за початок дня, 

За вільні крильця, за промінчик сонця. 

До свята ж люди вИрубали ліс. 

(Про віру в чудо їх серця забули; 

Віки згубили той священний зміст - 

Народження Месії, алілуя!) 

Нам пахла в домі лугова трава, 

Промінням зірка вечір освітляла.

 Історія - в уяві ожива! 

В ту дивну ніч до ясел повертала. 

Коли на світ з'явилося дитя, 

У славі небо пастухам співало 

Про заповідь любові і життя, 

Про милість Божу голосно звіщало. 

У бідному хліві поміж ягнят 

Був цар царів, початок перемоги.

 На сіні тихо спало немовля ,

 що змінить світ, у пелюшках убогих. 

ПринЕсли подарунки мудреці , 

що бачили зорю Його на Сході. 

І ладан, й смирну, й речі золоті, 

Поклін і честь Спасителю народів. 

А темрява звивалась, як змія – 

Зламалось в ній колюче смерті жало, 

І світла переможна течія 

Живим потоком душі напувала. 

Бог силою любові переміг. 

НелЕгка доля Сина тут чекала. 

Узяв на себе людства тяжкий гріх. 

"Прости їм все! "- любов з хреста благала. Минуло з того часу сотні літ. 

Забулося, змінилось так багато,

 І пилом замело голгофський слід, 

Й купити можна на базарі свято.

 Купити можна спалахи "зірок", 

Яскравий блиск, щоб милувати очі. 

Та хто продасть  домашній той куток, 

Що пахне пирогами біля печі?! 

Лежало сіно в домі на столі,

 На ньому хліб і вишукані страви, 

А батько - сивий, зморшки на чолі,

 Молився Богу, дякував і славив. 

Горіли сяйвом високо зірки, 

 Хвалебні співи  в небо полилися, 

І вдячністю наповнені думки

 Дарунками до Господа неслися.