17.

- Дем'яне Вікторовичу, доброго ранку! - а блондинка вирішила дарма часу не гаяти і широко усміхнулася своєму начальнику. - До вас тут практикантка. Юлія.

- Практикантка? - усміхається цей смертник і несподівано наближається та кладе свою лапу мені на плече. - Анжело, запам'ятай на майбутнє. Ця практикантка - моя дружина.

Ох, обличчя цієї самої Анжели треба було бачити. У мене навіть градус ненависті до Єгорова знизився після того, як він так круто її попустив. 

- Дружина? - схоже, Анжела ніяк не могла в'їхати у те, що тут відбулося. Ну що ж, її можна зрозуміти. 

- Дружина, - терпляче повторює Дем'ян. - Зроби нам каву, будь ласка.  Кохана, пройдемо у мій кабінет?

- Пройдемо, коханий, - усміхаюся на всі тридцять два, тому що ця Анжела явно мала види на свого боса... до цього моменту. 

Дем'ян легенько підштовхує мене в бік потрібних дверей, і вже за кілька секунд я переступаю поріг його кабінету. Просто-таки величезний і дуже світлий. Все місто, як на долоні, а вікна від стелі до підлоги додають відчуття легкості. Наче на хмаринці зараз, а не в кабінеті цього ідіота. 

- Я чекаю твоїх пояснень! - кидаю теку на стіл і повертаюся обличчям до Дем'яна. Та йому хоч би що на мій гнівний випад. Спокійнісінько проходить до свого крутого босівського крісла і займає його. 

- Яких саме? Я знову зробив щось не так? - він явно знущається. Або просто грає на моїх нервах. 

- Ти ж знав, що я буду проходити практику у твоїй компанії. Знав і нічого мені не сказав, - дуже важко тримати емоції під контролем. Вся ця ситуація зводиться до того, що Єгоров за моєю спиною веде якусь свою гру. 

- І що з того? - хлопець складає руки на столі перед собою і дивиться на мене без долі усмішки на обличчі. - Це щось змінює? Як на мене, то вийшов чудовий сюрприз. 

- А мені здається, що ти чогось недоговорюєш, - стискаю руки в кулаки, тому що реально хочеться заїхати йому по обличчі. - Та зустріч в клубі, вечеря, день народження твого батька… У мене таке враження, що всі ті зустрічі ти сам запланував. 

- Можливо, - не став відмовлятися Дем'ян, чим здивував мене ще більше. 

- Можливо? - охаю та слідкую за тим, як хлопець підводиться на ноги і, обійшовши стіл, зупиняється занадто близько до мене.

- На відміну від тебе, колючко, я чудово пам'ятаю ту ніч у Лас-Вегасі, - його погляд, як ніколи, серйозний, а у мене сироти на шкірі виступили від інтонації, з якою він це сказав. - Ти була набагато піддатлива, ніж зараз. Так пристрасно відповідала на мої поцілунки. А ще... - Дем'ян нахиляється до мого вуха і тихо шепоче, лоскочучи гарячим подихом мою шкіру. - Я знаю, що став твоїм першим чоловіком. Досить несподіване відкриття, але від того не менш приємне. Невже ти думала, що після цього я міг просто взяти і відпустити тебе? Ні... точно ні...

О, Боже! У мене таке враження, що шкіра зараз загориться, наче факел. Ми ще жодного разу не чіпали тему тієї ночі. Я сподівалася, що так і буде.  Та Дем'яну, схоже, начхати на мої почуття. 

- Ти мерзотник, Єгоров! - відступаю на крок і дивлюся на нього з усією ненавистю, на яку спроможна. - Одружився зі мною, щоб дідусь не змушував одружитися з іншою. Окей! Тут я ще можу тебе зрозуміти! Але навіщо ти спав зі мною? Я ж була в повному неадекваті! Невже подобається кохатися з п'яними в хлам дівчатами? 

Дем'ян напружується, отже, я потрапила в ціль. Навіть погляд його змінюється, та мене це мало хвилює. Навіть не знаю, чим би закінчилася наша перепалка, але саме в цей час на порозі кабінету з'являється Анжела з тацею в руках та двома чашками кави на ній. 

- Анжело, проведи мою дружину до Марії Вікторівни. Негайно! - від веселого та позитивного шефа не залишилося й сліду. Дем явно образився, та мені якось байдуже на його зачеплену гордість. У самої на душі не краще. 

- До... добре,- бідна Анжела явно не могла второпати, що тут відбулося. Я швидко поспішила на вихід з кабінету і, навіть не оглядаючись, відчувала на собі прямий погляд Дем'яна. 

Марія Вікторівна виявилася жінкою тридцяти п'яти років із модним каре та густо підведеними очима. На відміну від Анжели, вона була в курсі того, що я дружина великого боса. А ще Марія займала посаду перекладача у цій компанії. 

Ми доволі швидко знайшли спільну мову і Маша (так вона просила себе називати) ввела мене у курс справ. Навіть довірила перекласти кілька документів, і коли я це зробила, щиро мене похвалила. 

На обід ми також відправилися разом. Я хотіла краще знати цю  жінку, а вона, в свою чергу, просто склала мені компанію. 

- Це Дем'ян попередив вас про те, що я буду проходити тут практику? - зацікавлено запитала.

- Так. Вчора і сказав, - відповіла Маша, помішуючи свій чай. - Я навіть здивувалася, що дружина мільйонера та власника цієї компанії буде проходити практику під моїм керівництвом. 

Отже, вчора... Що відповісти Маші на цю заяву не знаю. Реально немає слів. Саме тому просто відмовчуюся і наша розмова повільно перетікає на нейтральні теми. Після обіду моя начальниця збирається на ділову зустріч, де буде перекладати переговори з італійцями. Я ж залишаюся в офісі і доробляю свої сьогоднішні завдання.  

Офіс покидаю зовсім неохоче. Повертатися у квартиру до Дем'яна немає жодного бажання. Наша сьогоднішня розмова залишила неприємний осад всередині, і я навіть не уявляю, як від нього позбутися.