Глава 6.Прогулянка верхи з Її Величністю.

Ліс.Сонце.Дощ.

Літній теплий дощ та ще й у лісі,ну хіба це не казка?

"Це все так романтично",-дивлячись на краплі дощу які стікають по листям старого дуба міркувала я,стоявши під цим самим дубом.

Не зразу розгледівши я помітила дві постаті які біжать від мене у зовсім іншому напрямку,що я можу бачити тільки їхні спини.Вони ніби хочуть сховатись від дощу або просто втікають від нього.

Тримаючись за руки вони біжать не швидко,просто насолоджуються моментом,теплими краплями які стікають по їхньому тілі.

Я дивилась на це і не могла відвести погляд,ніби зачарована,це все так мило виглядало так романтично.

Ступивши крок від дуба я відчула маленькі крапельки на своєму лиці,вони були такі приємні,такі теплі.

Піднявши голову до гори я дивилась на небо,яке було казково синє.

Я просто насолоджувалась моментом,ще ніколи такого не переживала.

Глибоко вдихнувши я відчула запах хвої,запах мокрої землі під моїми ніжками.

Стоп!Я що боса?Я думаю чому я себе так вільно відчуваю в ноги,все зрозуміло.

За мить і дощ зник ніби й не бувало,а над головою появилась кольорова райдуга.

Я проснулась.Сон,це був всього лише сон.Але який реалістичний.Хотіла б я таке відчути і в реальності.Глибоко вдихнувши сподіваючись що відчую запах хвої,але нажаль я його не відчула.

Ну можливо сьогодні хвою я і відчую під час прогулянки на конях на яку потрібно починати збиратись.

Одягла я не сильно пишну синю сукню,такий самий колір як і колір неба у моєму сні.

Так потрібно ще зайти до Лілі я їй вчора обіцяла,надіюсь я згадаю де вона мешкає в цьому палаці.

Згадавши що вона мені говорила що її кімната знаходиться не далеко від моєї,але я уже не повню де саме,я вирішила що мабуть двері навпроти тому скоріше попрямувала до їх.

Сказавши варті що я хочу увійти вони попередили дівчину про мій прихід і запросили мене до кімнати.

Зайшла я до великої просторої кімнати зробленої у темних тонах,здивувавшись що дівчина зробила свою кімнату саме такою я почала шукати саму Лілі.

Після не довгих пошуків я наткнулась на силует хлопця,який здивовано дивився на мене.На мій подив це був Деніал,чому це він у Ліліній кімнаті,ще й з самого ранку?

-Доброго дня,можу я взнати де знаходиться принцеса Лілі?.-після моїх слів хлопець ше більше здивувався.

-Ви приходите до мене в кімнату щоб запитати де знаходиться моя сестра з самого ранку?Ви що з мене знущаєтесь?,-його погляд був суворий як ніколи.

-Тобто це не кімната Лілі?,-здивовано запиталась я не віривши що могла сплутати їхні кімнати.

-Як бачите ні!Як що ви не проти то я попрошу вас вийти!Не потрібно заперечувати,я знаю що ви не проти!,-сказавши це з сарказмом,він гукнув варті щоб відкрили мені двері.

-Я дуже вибачаюсь що сплутала ваші кімнати,ну звичайно це ж очевидно я тут знаходжусь тільки декілька днів,а вам потрібно повчитись трохи манер,-після цих слів я швидко вийшла з кімнати не ставши вислуховувати відповідь.

Який же він покидьок,нікчема,дурень.Чому не можна нормально відповісти?Так ні потрібно нахамити та ще й до божевілля мене довести.

Спитавши варту де ж знаходиться кімната дівчини,яку я шукала,мені відповіли що вона знаходиться праворуч від моєї;Ну чому я забула як вона мені це казала,дірява моя голова.

Сказавши варті щоб повідомили тепер уже точно Лілії про мій прихід

Зайшла я у світлу кімнату,і з першого погляду було зрозуміло що це кімната дівчини.Вона була простора,але й водночас дуже комфортна,зроблена у жовтих кольорах.

По-середині кімнати стояла і сама дівчина у оранжевій простій сукні.

Побачивши мене вона усміхнулась.

-Доброго ранку,а я уже зачекалась тебе.

-Доброго ранку,вибач трохи запізнилась,-не ставши розповідати про мої мандри до кімнати Деніала відповіла я.

-Ну що ж ходімо,Її Величність уже нас зачекалась.

Підійшовши до конюшні ми зустрілися з королевою,яка уже чекала на нашу появу.

Присівши в реверансі ми привіталися:

-Доброго ранку,Ваше Величносте,-першою розпочала розмову Лілі.

-Доброго ранку,Ваше Величносте.Чудова погода як для прогулянки верхи,-мовила я.

-Доброго ранку.Не можу не погодитись,погода просто неперевершена.Якого коня ви хочете вибрати?,-показуючи на коней,які стояли в огорожах говорила вона.

-Я навіть не знаю якого вибрати,вони всі прекрасні.

-Я можу тобі допомогти з вибіром.Розумієш кінь відчуває хто його хазяйка,так само як і хазяйка відчуває свого коня,візьми ось це яблуко і підійди і простягни його тому коневі яке вибере твоє серце,-промовила Лілі після чого простягнула мені червоне яблуко.

Дивившись на всіх коней мою увагу найбільше привертав один білий красень з великою гривою та блакитними очима.Не довго міркуючи я підійшла до цього коня,погладивши його по гриві я простягнула йому яблуко,яке він дуже швидко зкуштував.

-Ну ось ми і вибрали тобі коня,чудовий вибір,-мовила королева.

Приготувшись до поїздки і дочекавшись поки всідлають наших коней ми вирушили в дорогу.

Ми їхали через стежки зовсім поряд від лісу.Я була на своєму красені,якого вибрала,королева була на чорному,як ніч,коневі,а Лілія на сіруватому.

Їхали ми в повній тишині але Лілі вирішила неї порушити.

-Коли відбудеться ваше весілля,я уже не можу дочекатись так хочу погуляти на йому,-сміючись говорила дівчина.

-Я не знаю,напевно що через місяць,-невпевнено мовила я.

-Через тиждень,-впевнено перебила мене королева.

-Що?Як це через тиждень?,-здивовано і трохи обурено запиталась я.

-Король Річард разом з Королем Генріхом вирішили що чим скоріше відбудеться весілля тим краще.

Я промовчала,я була зла,чи ображена ,я так і не змогла зрозуміти.Чому так мало часу?Чому так швидко?

Швидко заспокоївшись я спробувала перевести тему:

-Я нещодавно прогулювалась вашим садом,він просто неперевершений.Лілії,яких так багато цвіте в ньому,просто не передати словами як прекрасно виглядають,я таких у житті своєму ще не бачила.