Глава 10.Останній вільний день.

За столом як і в кожній сім'ї спілкувались про якісь новини або плітка,але плавно ми перейшли до теми "весілля".
Весілля уже скоро і потрібно як найкраще до нього підготуватись.Тому завтра цілий день присвячений до кінцевої підготовки примішення,а уже в вечері потрібно як слід відпочити і підготуватись до завтрашнього важливого дня.
Для мене цей день не був настільки важливий як для інших,та я впевнена що і для Деніала також він він був не важливий.Просто ще один день у році,нічого важливого.
-Завтра в вечері ми з принцесами влаштуємо невеличку вечірку,-зверталась королева до сидячого навпроти короля.
-Яку вечірку?,-здивовано запиталась Лілі ніби вперше про це чула.
Я була не більш здивована за Лілі.Яка вечірка?В честь наближающого весілля?Відчуваю вона пройде просто чудово.Круто навіть в голові уже сарказмом говорю.
-Вечірка на якій будуть присутні тільки дівчата,дівчача вечірка,проведемо Скарлет у заміжнє життя,-пояснила королева всім присутнім.
Заміжнє життя?Яке ж воно заміжнє?
-Отже нам потрібно також щось подібне влаштувати,-міркував король.
-Давайте також вечірку влаштуємо,чоловічу вечірку,-захоплено мовив Лівіан.
-Ну отже вирішили,буде дві окремі вечіркі,-звертався король до всіх нас.
Вечірка,вечірка,вечірка,зараз за столом про неї тільки і говорять,всі говорили крім нас з Деніалом,ми лише сиділи з кам'яними обличчями і дивилися на весь цей безлад.
Всі так були заохочені цим що навіть не помічали нас.
Ну супер тепер ще потрібно пережити вечірку.А можливо вона пройде чудово?Чому б мені не повеселитись,забути про це весілля хоча б на один вечір,хоча б на декілька годин.
Вечір закінчився тим що всі були заохочені вечіркою і забули про те що потрібно ще все підготувати до весілля,все придумати як має бути,як стояти.Хоча можливо це й накраще...
Завтрашній день настав чудово,точніше уже сьогоднішній.Ще один день мого вільного життя залишився.
Як не хочеться з ним прощатись.Всі тільки і чекають на це весілля щоб повеселитись і все,забути і жити далі.
А мені що робити?Також жити далі?Ні,жити я буду,хоча..ні все таки буду,але вже не так як колись,не буде в мене такого вільного життя як і раніше,цього більше не вернеш.
Ех,чому я раніше цього не цінила?А зараз ціню уже останній день,насолоджуюсь ним сповна.
Потрібно ще підготувати приміщення,та ще й вечірка,надіюсь що все зупиниться і наступний день просто не настане.А можливо це все просто сон?
Мрії,мої мрії.
Все-таки цей день настане є один тільки плюс в цьому,я побачу своїх рідних,я ще й досі на це надіюсь,потрібно буде при слушній нагоді спитатись в королеви.
А тепер геть всі думки потрібно збиратись на мене уже всі чекають.
Одягнувши малинову сукню я  поспішила вийти з кімнати і зустріла на своєму шляху Сюзен,яка якраз направлена до мене.
-Доброго ранку,Ваша Високосте.Я іду до вас щоб повідомити,що її Величність разом з принцесою Лілі чекають вас у головних дверей для приготування та ознайомлення з декораціями,-трохи з задишкою говорила дівчина.
-Доброго ранку,дякую уже біжу,-сказала я направляючись сходами у низ.
Ну що ж тяжкий день починається.Чи можливо зовсім не тяжкий?
День продовжувався,а ми те тільки і робили що вибирали в яких кольорах буде прикрашений зал.Довго сперечаючись ми все-таки вибрали два кольори:білий і золотий.Ці кольори прекрасно підходили до мармурових стін палацу,а також давали зрозуміти що це не якесь просте весілля,а королівське.Ну впринаймі так міркувала королева.
Врешті-решт ми вибрали як потрібно прикрасити приміщення і всі ці вимоги передали щоб зробили.
-А тепер потрібно приміряти твою сукню,-мовила королева дивлячись на мене.
Сукня,а я і зовсім забула про неї.Надіюсь вона буде саме такою яку я і хотіла.
-Мені приносили ескіз і що я скажу,вона просто казкова,коли ти неї приміряєш сама в цьому усвідомишся,-говорила вона з захопленням що я навіть не посміла б перебивати.
-Мені так хочеться її побачити,-захоплено говорила русява дівчина.
-Ти б знала як мені хочеться,-з усмішкою промовила я і ми направились до однієї з кімнати на верху.Я здивувалась коли дізналась що ми прямуємо до моєї кімнати,але королева все це швидко обяснила:
-Нещодавно я наказала одній служниці принести твою сукню в твою кімнату і залишити її там.
Зайшовши в мою кімнату ми побачили як на моєму ліжку лежить сукня,лежачи вона уже показувала всім своїм виглядом яка вона чудова.
Сукня була такою як я і хотіла простою але в одночас елегантною і казковою.
-Давай скоріше одягай,-підганяла мене Лілі.
Усміхнено здихнувши я відправилась в іншу кімнату щоб її приміряти.Спершу коли я взяла її в руки я боялась що не зможу одягнути її,не вліза,але пізніше усвідомилась що вона прекрасно
сідає на мене.
Вийшовши до інших я зустрілась з їхніми захопленим поглядами,в їх просто дух перехопило,все що вони могли сказати це "вау",та що там навіть я коли подивилась на себе у дзеркало леть встояла на місці.Немогла б і подумати що ось це я стою в весільній сукні і у мене завтра весілля,тут я навіть і не згадала що я одружуюсь на не коханому чоловікові,та що там мені на це було в той час просто плювати.
Ще трохи покрутившись я вирішила що пора знімати її а то через трохи я уже не зможу її зняти з себе так захоплюсь.
Вийшовши уже в сукні в яку була одягнена раніше,я почала отримувати компліменти про те який чудовий в мене смак і як я вдало підібрала сукню.Була б змога я б сама собі робила компліменти,але це б виглядало якось дивно.
В один момент я згадала про вуаль і про букет,туфельки.
-А де все інше?,-натякала на всі речі які повинні бути разом з сукнею.
-Вони завтра зранку уже будуть у твоїй кімнаті,нехвилюйся,-заспокоїла мене королева.
-Я ще хотіла в вас про дещо запитати.Нарахунок моєї сім'ї.Вони прибудуть на весілля?,-невпевнено запитала я.
-Повинні бути,-запевнела мене жінка від чиїх слів мене одразу стало легше на душі.
Побачивши як Лілі усміхається я згадала свою обіцянку нарахунок того щоб познайомити її з Олівер.Невже мій брат так зацікавив Лілі?
-Сонце уже сідає ну що ж час влаштовувати вечірку,-ніби представила нас перед фактом королева.
-А де вона буде?,-не втрималась від запитання Лілі.
-У одній кімнаті про яку мало хто знає,та я впевнена що ви також незнаєте.Побачите,-договоривши вона рушила до виходу і одним жестом показала щоб ми рушали за нею.
Ми прямувала за нею,дорога зайняла не більше ніж 5 хвилин і ми уже були біля дверей.Що ж це за двері?Що в середині?Мене все це дуже заінтригувало.