Глава 20

Влаштуватися вирішили на пляжі. Остерігатися більше нікого. І з берега була хороша можливість заздалегідь помітити повернення піратів, які відпливли на захоплення корабля.

Таннарі взявся опікати Аніку через рани, але вона відмахувалася від нього, як від настирливої мухи. Вона ще сердилася на нього, і його турбота тільки дратувала. Змирившись з її небажанням приймати допомогу, він залишив її в спокої. Хоча продовжував таємно спостерігати за ранами.

Відкинувши неприємні думки про піратів і вампіра, молоді вовки пішли купатися в морі. Найпотаємнішим бажання зараз було змити з себе кров, кепські запахи і промити рани. Таннарі ще по дорозі викинув порвану футболку, щоб не нагадувала про сутичку з вампіром. Подряпини від гострих, як кігті, нігтів упиря затягнулися за пару годин, залишивши лише ледь помітні шрами, які з часом теж зникнуть. А ось укус на плечі проходив повільніше.

- Серйозно він встиг тебе хапнути, - сказала Тасмін, оглядаючи місце укусу. - Сам знаєш, що укуси вампірів гояться погано. Можна було б чимось обробити, але у нас нічого такого немає. Так що, наберися терпіння.

- А чому так? - поцікавилася Аніка. - Всі рани легко загоюються, а від вампірів ні? Але подряпини ж затягнулися.

- Точно невідомо, - відповіла Тасмін, - але вважають, що у вампірів є якась отрута або речовину, що перешкоджає загоєнню наших ран. Від кігтів немає таких наслідків, а від укусів є. Може слина заразна. А може тому, що вони породження темряви, а ми ближче до світла, тому такий ефект. Вважають, що вампір навіть може заразити вовка темрявою.

- Це ще як? - з легким переляком в голосі запитала Аніка.

- Вражений темрявою вовк починає творити всякі негідні справи. Він перестає контролювати себе як по відношенню до людей, так і своїх родичів. Особисто я з таким не стикалася, - знизала плечима Тасмін. - Але чутки є.

- І що тепер? - Аніка стурбовано подивилася на коханого.

- Це лише чутки, - промовив Таннарі тоном, що виправдовував.

- Ніхто точно не знає, - повчально промовила Тасмін. - Тому я ще раз повторю: ти дурень в квадраті, що задумав сунутися до упирю сам.

- Все було під контролем, - не бажав визнавати промаху спадкоємець. - Одного я не розрахував, що він вирішить гризнуть мене.

- Та ну тебе. Сперечатися з тобою марно, - відмахнулася сестра.

- Згодна, - розуміюче підтримала Аніка подругу.

- Не перебільшуй, - пирхнув Таннарі. - Він же несильно встиг впитися.

Але Тасмін не стала вислуховувати його виправдання і відправилася плавати.

- Ох, а я ж його кусала! - раптом вигукнула Аніка. - Я теж можу заразитися?

Гидливо скривившись, вона прикрила рукою рот.

- Не переживай, це тобі не зашкодить, - заспокоїла її Тасмін.- Вовки часто розправляються з вампірами, розриваючи на частини зграєю. А ось якщо вампір кусає вовка, то треба бути насторожі.

Вона показово вказала на брата. Аніка з тривогою глянула на свого вовка.

- Не лякай її всякою нісенітницею, - сердито мовив Таннарі, глянувши на сестру багатозначним поглядом.

Сонце повільно ховалося за горизонт, забарвлюючи небо і воду в яскраві кольори заходу. Трійця весело гуляла в хвилях, забувши про недавні негаразди. Втомившись, вони розтягнулися на теплому піску, насолоджуючись свободою і спокоєм.

Місяць зайняла своє місце на небосхилі, вкриваючи сріблом все навколо.

- Дивись, місяць майже повний, - Аніка вказала на яскравий диск.

- Може, він нам і допоміг все подолати, - промуркотав Таннарі їй на вухо. – З повнею ми сильніші.

- Якби не ця вся історія з катастрофою і піратами, тут було б просто райське місце.

- Ех, якби можна було жити тільки безтурботно і щасливо, - зітхнув Таннарі.

- А пішли ще викупаємося, - несподівано запропонувала Аніка. - Так романтично буде поплескати під місяцем. Коли ще можна буде знайти таке місце, де більше нікого немає.

- Тут є ще я, - глузливо відповіла Тасмін, що сиділа неподалік.

- Я пам'ятаю, - захихотіла Аніка. - Але я про інших людей. Міста і цивілізація так далеко, що здаються в іншому світі.

- Ага, майже так і є, - промовила Тасмін. - Якщо нас не знайдуть, доведеться тут жити.

- Ходімо, - Таннарі піднявся на ноги і простягнув руку коханій.

Аніка прийняла руку, і він підтягнув її до себе.

- Дивіться, не відпливайте у відкрите море, - усміхнулася Тасмін.

- Постараємося за буйки не запливати, - весело відповів Таннарі.

Погода налаштувалася безвітряна, і море було спокійним. Дрібні хвилі накочувалися на берег. Вода виявилася неймовірно теплою. Аніка розглядала коханого. У світлі місяця він виглядав подібно істоті з іншого світу. Шкіра здавалася сріблястою. В очах блищало відображення місяця. Риси обличчя від тіней стали різкими, але це тільки додавало привабливості. Аніка дивилася і закохувалася сильніше.

 Роздивляючись його, вона звернула увагу на шрами від подряпин. Поклала долоню на груди. Ніжно обвела пальцями сліди залишені вампіром. Серце боляче стислося від думки, що могла його втратити, більше не побачити, не мати можливості доторкнутися, не відчути рідного тепла.