Глава 21

- Щось вони надто скидаються на наших спецназівців, - підозріло примружившись, прошепотіла Тасмін.

Таннарі придивився і принюхався.

- Ти права! - радісно вигукнув він. - Це вони і є. Пішли.

Схопивши дівчат за руки, він потягнув їх з кущів. Проте Тасмін з автоматом розлучатися не поспішала. Вийшовши на відкритий простір, вони замахали руками, привертаючи увагу десантників. Ті відразу переключилися на них, беручи на приціли. Опинившись на піщаному березі, трійця зупинилася, даючи можливість розглянути себе і розпізнати. Переконавшись, хлопець і дівчата, що з'явилися, не становлять загрози, лідер групи подав їм знак наблизитися.

Підійшовши ближче, вони остаточно переконалися, що перед ними їхні родичі. Бравий загін оснащених до зубів вовків. А в їх лідері Таннарі безпомилково відчув спадкоємця. Це не здивувало. Спадкоємці часто йшли на різні служби, коли наставала пора покинути зграю і пройти шлях воїна.

- Сподіваюся, ви не збираєтеся застосовувати це проти нас? - запитав високий мускулистий чоловік, якого вони визначили як лідера групи, вказуючи на автомат в руках Тасмін.

Таннарі здивовано озирнувся навколо себе. Помітивши зброю, запитально подивився на сестру.

- Ні, що ви, - винувато посміхнулася Тасмін і поклала автомат на землю.

- Ви з родини Дармун?

Виглядав чоловік не старше тридцяти. Але для перевертнів зовнішній вигляд не показник, так що вік було важко визначити. Таннарі обмінявся з ним оцінюють поглядами. Сіроокий брюнет перевершував Таннарі габаритами і, без сумніву, старший і сильніший. Вмить здолав сумнів: чи не поспішили вони з’явитися на очі. Звідки невідомої групи вовків знати їх зграю? Раптом вони причетні до вибуху яхти. Якщо ця компанія представляє загрозу, то нападати треба в першу чергу на ватажка.

- Так, - виступивши вперед, відповів Таннарі, дивлячись з настороженістю на десант.

- Ох, а ми вас вже обшукали, - з посмішкою промовив лідер-спадкоємець. - Всю навколишню акваторію перетрусити.

- Ви нас шукали? - перепитав Таннарі. - А ви хто такі?

- Рятувальний загін, - відповів той, махнувши рукою на інших, і представився: - Я Раф, капітан пошукового загону. Нас відправив розшукати потерпілу крах яхту і врятувати тих, хто вижив, глава зграї Дармун. А точніше свого сина, дочку і, можливо, дружину сина. І як я розумію, ти і є Таннарі.

Хлопець кивнув у відповідь.

- А дівчата, - уточнив рятувальник і вказав спочатку на темноволосу дівчину, - як я розумію, це Тасмін, твоя сестра. А ця рудоволоса особа - Аніка.

Він затримав зацікавлений погляд на невисокій дівчині. Решта теж не втрималися від розглядання незвичайної вовчиці. І це не пройшло повз увагу Таннарі.

- Хм, нас попереджали, що вона непроста дівчина, - здивовано промовив Раф. - Але й уявити не міг, що вона людина.

- Вона не людина, - оскалився Таннарі. - Вона вовчиця.

- Перепрошую, але зовні вона дуже відрізняється від вовчих, - вибачився Раф. - Просто незвично бачити таку вовчицю.

- А нічого витріщатися, - огризнувся Таннарі, загороджуючи собою кохану, - наврочиш ще. Знайди собі свою, і розглядай її.

- Прошу вибачити, - сухо промовив Раф. - Не хотів нікого образити. Це всього лише природна цікавість.

- Спокійно, ніхто не збирається чіпати твою вовчицю, - втрутилася Тасмін, відчувши напруження в обстановці. - Вони рятувати нас прийшли, так адже?

Вона подивилася запитально на Рафа.

- Так точно, - кивнув він. - Ваші батьки будуть щасливі дізнатися, що ви врятувалися. Хотілося б уточнити: ще хтось з вами врятувався?

- Ні, врятувалися тільки ми, - сумно відповів Таннарі.

- Ми знайшли тіла тих, хто загинув разом з яхтою, але не всіх, - повідомив Раф. - Тому й запитую.

- Їм ми зобов'язані життям, - промовив Таннарі. - Вони прекрасно виконували свої обов'язки, що допомогло нам врятуватися і дістатися до цього острова.

- Неспокійні місця ви вибрали для відпочинку, - зазначив рятувальник.

- Особливого вибору у нас не було, - заперечив Таннарі. - А як ви знайшли цей острів?

- За феєрверком, - посміхнувся Раф. - Ваш батько повідомив, що ви живі. І ми зобов'язались знайти вас. Ми почали обшукувати всю прилеглу до місця аварії територію. Розвідка доповіла про дивні стовпи диму на одному з островів. Ось ми сюди і припливла дізнатися, в чому справа.

- На острові жили пірати, - пояснив Таннарі. - У нас з ними були деякі розбіжності.

- Тоді забирайтеся на борт, поки нас тут не накрило, - наказав Раф, вказуючи на катер.

- Вже нікому накривати, - буркнув Таннарі, ступивши в сторону катера, тримаючи дівчат за руки. - Ми з ними вже розібралися.

- Все одно лайна тут вистачає, - заперечив Раф. - Не варто розслаблятися.

Решта членів загону весь цей час мовчки спостерігали за навколишньою обстановкою, не опускаючи зброї. Коли капітан проводив врятованих до катера, вони отримали сигнальний жест і відступили до води.