Глава 27

Наіра організувала приїзд сімейного лікаря Егарі, пославшись на занепокоєння про здоров'я Тасмін після сильних ран, а разом і стан Аніки перевірити. Акелан в подробиці не вникав і поклався на дружину.

Наіра переговорила з доктором Егарі і взяла обіцянку мовчати про стан зверненої дівчата. Дізнавшись про її стан, він був вражений, але провів всі необхідні процедури, щоб підтвердити сказане. По закінченню обстеження дав поради, як краще поводитися, щоб уникнути ускладнень.

- Я відчуваю себе чудово, - запевнила Аніка.

- Це добре, але ми не можемо бути впевнені, як буде все розвиватися надалі, - сказав Егарі. - Ваше перевтілення майже завершилося, але розвиток дитини може на це вплинути. Вам не варто використовувати свої сили без нагальної потреби і трансформуватися в звіроформу. Може бути загроза як для вас, так і для майбутньої дитини.

- Я простежу, щоб вона виконувала ваші вказівки, - заявив Таннарі.

- Це що ж, мені і побігати не можна буде? - розпачливо запитала Аніка.

- Не варто, - відповів доктор. - Найближчі десять місяців доведеться поберегти себе і малюка.

- Що ж так довго-то? - ще більше засмутилася вона.

- Так вже ми побудовані, - розвів руками доктор Егар. - Потомство виношуємо одинадцять місяців. Дев'ять розвиваємося як людина і два за вовка.

- Як все складно, - з зітханням вона подивилася на Таннарі.

- А ти думала, щоб прожити три століття все повинно бути простим? - з поважним виглядом промовив він.

- Наше потомство один з найскладніших питань, - повчально сказав доктор. - Тому вовченят так мало. Наша чисельність останнім часом скорочується. Крім того, що дитинчата з'являються тільки у союзних пар, так ще їх і виносити вовчиці треба. А у правлячих сімей це ще більш складне завдання. Через їх магічних здібностей розвиток плода ускладнено. Їх вовчі суті сильніше, ніж у пересічних вовків. Це ослаблює мати. Однак все компенсується тим, що вовчицю захищає зграя і їй нема про що турбуватися.

- Щось мало радісного в тому, - пробурмотіла Аніка, поглядаючи з занепокоєння на чоловіка-перевертня.

- Це також одна з причин, чому заводити дитинчат встановлено не раніше п’ятдесяти років. Хоча б один з батьків повинен досягти повного дорослішання, щоб захищати іншого.

- А після пологів? Сили також ослаблені? - понуро спитала вона.

- Після пологів сили, звичайно, відновлюються, - з посмішкою сказала він. - А ось поки виношує, вовчиця досить вразлива.

- Я подбаю про те, щоб їй нічого не загрожувало, - запевнив Таннарі.

- Тільки не кажи, що запреш у кімнаті, - надулася Аніка.

- Якщо знадобитися, - без тіні сумніву заявив перевертень.

- Раджу вибирати методи м’якіші, - лагідно промовив доктор. - Емоційно стан теж на багато що впливає.

- Добре, постараюсь, - з посмішкою відповів спадкоємець.

 ***

Позбавлені можливості залишати маєток, молоді вовки іноді проводила час разом.

Найскладніше було Тасмін. Їй доводилося вирішувати свої ділові питання по телефону. Але жвава вовчиця не піддавалася смутку і долала труднощі. Вона все більше була схожа на колишню Тасмін, немов і не було страшних поранень і пригод на острові.

Додаючи різноманітність в свої нудні дні, компанія обідала за межами будинку. То у саду, то у лісі, то посеред поля. Після одного з таких обідів сиділи в затишній альтанці з м'якими диванчиками і спілкувались про різне. Мимохідь Аніка підловила момент і запитала Тасмін:

- Скажи чесно, ти ж знала про зачаття?

Чорнява вовчиця різко посерйознішала і винувато відвела погляд.

- Так, - не стала ухилятися вона від відповіді. - Я сказала б, але не могла.

- Чому?

- Він зажадав від мене не розголошувати даний факт, - Тасмін кивнула на брата. - Як ти вже знаєш, я зобов'язана підкорятися спадкоємцю.

Аніка нагородила чоловіка несхвальним поглядом.

- Я вже втомився повторювати, - обурився Таннарі, - що це було заради твого блага.

- Я попередила б, якби могла, - з натяком додала Тасмін. - Але, на жаль, була пов'язана обіцянкою мовчати. По відношенню до тебе це було несправедливо і підло.

- От тільки не треба роздувати, - продовжив брат. - Я робив все, щоб вас захистити та подбає про майбутнє.

- Нехай і так, але я б не хотіла, щоб мій чоловік так зі мною вчинив, - з докором відповіла йому Тасмін.

- Але ти ж порушила його наказ відвезти мене, - нагадала Аніка. - Чому не сказала про це?

- Я змогла порушити його тільки тому, що ти наказала, - пояснила Тасмін. - Можливо, якби ти запитала про те безпосередньо, я змогла б сказати і про це. А так я була пов'язана словом. Таке наше життя.

- Твоя правда, це було підло з його боку, - промовила Аніка. - Тепер мучать сумніви: а чи не обдурить знову?

Таннарі з подивом глянув на дружину. Тасмін на нього зі співчуттям.

- З адвокатської точки зору можу порадити перевіряти на детекторі брехні, - з посмішкою сказала вона, але з мстивим блиском в очі. - Або заклинанням правди.

- Невже я ще не заслужив прощення? - жалібно запитав Таннарі, дивлячись на Аніку. - Я більше ні в чому тебе не обманював.

- Та невже? - Аніка перевела на нього погляд, недовірливо примружившись.

- Тільки скажи, як мені довести свою чесність і я це зроблю, - рішуче заявив Таннарі, підсовуючись до неї ближче.

Аніка задумалася, розглядаючи його. Потім глянула на Тасмін і знову на нього.

- Якщо з'явитися Рафаель, не заважай Тасмін бути з ним, - з хитрою посмішкою прорекла вона.

- Хм, це легко, - посміхнувся Таннарі. - Від мене це вже не залежить. Тепер за неї відповідає батько. До того ж вона навіть ще не зізналася йому про це.

- Дякую за турботу, - відгукнулася Тасмін з сумною посмішкою. - Тут я вже розберуся сама.

- О, тоді треба придумати щось інше, - насупилася Аніка.

- Простіше використовувати на ньому заклинання правди, - мстиво усміхнулася Тасмін.

- Гаразд, я ще подумаю, - діловито промовила Аніка. - Якщо нічого не придумається, то так і бути використовуємо.