Записки...

Зрозуміти себе

Я не знаю, яка я насправді,
Дуже дивна для себе самої.
Я шукаю в собі таланти
І питаю підказок у долі.
Намагаюся йти з добром в серці,
Намагаюся жити по правді,
Але інколи злість, мов з перцем,
Зводить з розуму мою реальність.
Я мовчати можу години,
Не зронити єдиного слова,
А потім на тему-дурницю
В мене буде ціла промова.
Я ранима, образить мене
Можна легко і словом і ділом,
Та жорстокість злякає тебе
Коли помсту задумаю вміло.
Я умію любити сильно,
Заповняти любов'ю серце,
Та на жаль найдорожчим людям
Я не с силах показати все це.
В серці часто гуляє гордість,
Заповняє мене до краю.
Після неї ж чорна самотність
Мов ножами мене вбиває.
Я не вмію пробачати образ,
Це сильніше усе ж за мене.
Я за когось би поклала життя,
Та це було до появи проблеми.
Я вірю у інші світи,
У пекла і рай існування,
Та інколи смертні гріхи
Це мої найщиріші бажання.
Хіба можна себе зрозуміти,
Усі вчинки і всі бажання.
Якби вміла я це робити
В житті більше було б співпадання.
Та напевне я знаю те,
Що добра в мені більше ніж злості.
Хай і є в мені щось лихе
Я любов'ю заповню цей простір.

Tori Skald

Подобається

#3805 в Різне
#9459 в Любовні романи

У тексті є: кохання, роздуми, філософія

Відредаговано: 22.01.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись