Записки...

Я давно не писала віршів про любов...

Я давно не писала віршів про любов,
Та чи ж я розучилась кохати?
Серце б'ється по тілу ганяючи кров,
Та його про це годі питати...
Я давно не кохала, це правда, мабуть,
Лиш знайомства і тихі розмови.
А хотілось, щоб так пройняло, до кісток...
Та цьому вже не бути ніколи.
Це могло бути трохи раніше, тоді
Коли вірила людям і долі.
А тепер я, на жаль, сама по собі,
Я сама дізнаюся паролі.
Я не вірю сльозам, обіцянкам, словам,
Тільки діям тепер довіряю.
Але інколи хочеться вірить богам
Лиш Вони, кажуть, долю знають.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше