Запізнілий подарунок долі

V розділ

Ресторан‌ ‌“Монтан”,‌ ‌о півдні‌.‌

‌Каріна,‌ худорлява ‌брюнетка,‌ ‌в‌ ‌коротких‌ ‌джинсових‌ ‌світлих‌ ‌шортах‌, ‌білому‌ ‌топі,‌ ‌не‌ ‌поспішаючи‌ ‌п’є‌ ‌Маргариту, переглядаючи свою соціальну сторінку.‌ ‌Навпроти, подруга‌ ‌Катя,‌ ‌струнка‌ ‌блондинка,‌ ‌в‌ ‌облягаючому‌ ‌рожевому‌ ‌платті‌ ‌на‌ ‌тоненьких‌ ‌бретельках‌ ‌з‌ ‌глибоким‌ декольте.

-‌ ‌Юра,‌ ‌змінився.‌ ‌Став‌ ‌якийсь‌ ‌не‌ ‌такий.‌ ‌–‌ ‌‌Катя засмучено‌ ‌обводить‌ ‌пальцем‌ ‌край‌ ‌бокалу‌ ‌дорогого‌ ‌білого‌ ‌вина,‌ ‌монотонно‌ ‌жаліючись‌ ‌близькій‌ ‌подрузі:

-‌ ‌В‌ ‌нього‌ ‌дуже‌ ‌багато‌ ‌роботи.‌ ‌Не‌ ‌накручуй‌ ‌себе,‌ ‌Катюш.‌ ‌–‌ ‌відповідає‌ ‌подруга‌ ‌Каріна,‌ ‌не‌ ‌відволікаючись‌ ‌від‌ ‌перегляду‌ ‌стрічки Інстаграму.‌ ‌

-‌ ‌Мало‌ ‌телефонує.‌ ‌І‌ ‌став‌ ‌холодним.‌ ‌Якийсь‌ ‌не‌ ‌такий, розумієш!‌ ‌Не‌ ‌такий!‌ ‌–‌ Катя відпиває‌ ‌трохи‌ ‌вина, понурим поглядом ‌дивиться‌ ‌у‌ ‌вікно.‌ ‌

-‌ ‌Холодним‌ ‌став?‌ ‌–‌ Каріна переводить погляд від екрана телефону на подругу‌‌.‌ ‌–‌ ‌Так‌ ‌розігрій‌ ‌його.‌ ‌Чи‌ ‌мені‌ ‌тебе‌ ‌вчити?!‌ ‌–‌ ‌і‌ ‌багатозначно‌ ‌підмигує ‌лівою‌ ‌бровою.‌ ‌

-‌ ‌Там‌ ‌все‌ ‌добре.‌ ‌Мене‌ ‌там‌ ‌точно‌ ‌не‌ ‌треба‌ ‌вчити, ‌–‌ ‌Катерина‌ ‌пихато‌ ‌посміхається‌ ‌у‌ ‌відповідь.‌ ‌–‌‌ Я‌ ‌кажу,‌ ‌що‌ ‌взагалі‌ ‌віддалився‌ ‌від‌ ‌мене.‌ ‌З‌ ‌самого‌ ‌ранку‌ ‌робота,‌ ‌на‌ ‌обіді‌ ‌–‌ ‌робота.‌ ‌Ще‌ ‌й‌ ‌той‌ ‌клятий‌ ‌новий‌ ‌офіс,‌ ‌він‌ ‌весь‌ ‌час‌ ‌з‌ ‌документами,‌ ‌якимись‌ ‌планами,‌ ‌ескізами.‌ ‌Телефоную‌ ‌ввечері,‌ ‌а‌ ‌він‌ ‌заморився і‌ ‌вже‌ ‌лягає‌ ‌спати.‌ ‌

-‌ ‌Кать,‌ ‌ти‌ ‌ж‌ ‌сама‌ ‌кажеш‌ ‌ро-бо-та.‌ ‌Хіба‌ ‌це‌ ‌погано,‌ ‌що‌ ‌він‌‌вміє‌ ‌заробляти‌ ‌гроші?!‌ ‌– Каріна прищулює очі і подається ближче до подруги. - Чи‌ ‌ти‌ ‌його‌ ‌ревнуєш?‌ ‌

-‌ ‌Що?‌ ‌Що‌ ‌ти‌ ‌мелеш?‌ ‌-‌ ‌Катерина‌ насуплює брови.‌ ‌-‌ ‌Мені‌ ‌буде‌ ‌зраджувати‌ ‌Юра?‌ ‌Хай‌ ‌тільки‌ ‌посміє.‌ ‌–‌ грізно мовить вона‌, допиваючи бокал ‌вина. -‌ ‌Хай‌ ‌тільки‌ ‌спробує‌ ‌хтось‌ ‌до‌ ‌нього‌ ‌підійти‌ ‌– ‌я‌ ‌в‌ ‌порох‌ ‌зітру.‌ ‌І‌ ‌більше,‌ ‌щоб‌ ‌таких розмов я не ‌чула.‌ ‌-‌ ‌Катя‌ ‌гнівно стріляє ‌очима‌ ‌на‌ ‌Каріну‌ ‌і‌ ‌знову‌ ‌понуро‌ ‌потуплюється‌ ‌у‌ ‌вікно.‌

-‌ ‌Ну, ти‌ ‌чого?‌ ‌Це‌ ‌ж‌ ‌я‌ ‌так,‌ ‌гіпотетично‌ ‌подумала., ‌–‌ ‌Каріна‌ ‌невинно‌ ‌кліпає‌ ‌очима.‌

-‌ ‌А‌ ‌ти‌ ‌менше‌ ‌думай.‌ ‌‌В‌ Юри‌ ‌просто‌ ‌багато‌ ‌роботи, зрозуміла?‌ ‌-‌ ‌Катя‌‌ ‌гнівно‌ ‌сканує‌ ‌Каріну.‌ ‌- ‌Весь‌ ‌настрій‌ ‌мені‌ ‌зіпсувала.‌ ‌Все,‌ ‌заплатиш, ‌–‌ ‌вона бере‌ ‌червоний‌ ‌клач‌ ‌зі‌ ‌стільця,‌‌встає з-за столу,‌ ‌накинувши‌ ‌сумку‌ ‌на‌ ‌плече‌, ‌- минулий‌ ‌раз‌ ‌я‌ ‌розплачувалась.‌ ‌‌У мене‌ ‌сьогодні‌ ‌важливий‌ вечір, я‌ ‌в‌ ‌спа-салон.‌‌

-‌ ‌Добре, набереш.‌ ‌–‌ Каріна натягує співчутливу посмішку.

‌Катерина‌ ‌йде‌ ‌до‌ ‌виходу, ‌залишаючи подругу ‌почувати‌ ‌себе‌ ‌ніяково.‌ ‌

*‌ ‌*‌ ‌*‌ ‌

Шість ‌годин‌ ‌вечора,‌ ‌Юра‌ ‌виходить‌ ‌з‌ ‌офісу,‌ ‌водій‌ ‌вже підігнав‌ ‌до‌ ‌виходу‌ чорний позашляховик ‌Toyota‌ ‌Land‌ ‌Cruise.‌ ‌Дєрімов‌ ‌виїжджає ‌на‌ ‌головний‌ ‌проспект.‌ Вибудовуючи плани на завтра. Але із роздумів відволікає ‌телефон. На‌ ‌екрані‌ ‌висвічується ‌«Катя»‌ ‌та‌ її ‌фото,‌ ‌яке‌ ‌вона‌ ‌поставила ‌на‌ ‌себе.‌ ‌

-‌ Привіт, Юрочка.‌ ‌-‌ ‌кокетливим‌ ‌голосом‌ ‌говорить‌ ‌Катя.‌ ‌

-‌ ‌Привіт.

-‌ Що‌ ‌ти‌ ‌робиш?‌ ‌-‌ ‌продовжує‌ ‌муркотіти‌ ‌вона.‌ ‌

-‌ ‌Тільки‌ ‌виїхав‌ ‌з‌ ‌роботи, ‌– сухо відповідає Юрій.

-‌ ‌Я‌ ‌так‌ ‌скучила‌ ‌за‌ ‌тобою,‌ ‌–‌ спокусливим голосом ‌продовжує‌ ‌вона,‌ ‌-‌ ‌хочу‌ ‌твоєї‌ ‌ніжності.‌‌

-‌ ‌Справді?‌ ‌І‌ ‌що‌ ‌ж‌ ‌ти‌ ‌хочеш?‌ ‌–‌ ‌Юрію подобається її ігривий настрій.‌

-‌ Тебе.‌ ‌І‌ ‌в‌ ‌мене‌ ‌є‌ ‌для‌ ‌тебе‌ ‌сюрприз.‌ ‌Він‌ ‌тобі‌ ‌дуже‌ ‌сподобається.‌ ‌

-‌ ‌Я‌ ‌тебе‌ ‌зрозумів, –‌ Юрій без зайвих слів‌ ‌кладе‌ ‌слухавку.‌ ‌Набирає швидкість. Через‌ ‌десять‌ ‌хвилин‌ ‌паркується‌ ‌біля‌ ‌елітної‌ ‌новобудови.‌ ‌

Катя‌ ‌відкриває‌ ‌двері‌ ‌в‌ ‌легкому‌ ‌чорному‌ ‌пеньюарі‌ ‌під‌ ‌яким‌ видніються тоненькі ниточки червоної нижньої білизни.‌ ‌

- Як‌ ‌тобі?‌ ‌-‌ ‌вона‌ ‌крутиться‌ ‌навколо‌ ‌себе.‌ ‌-‌ ‌В‌ ‌Анталії‌ ‌купила.‌ Турецький шовк.

Вона‌ ‌прикусює‌ ‌нижню‌ ‌губу,‌ ‌чекаючи‌ ‌компліментів.‌ Юра‌‌пробігається ‌поглядом‌ ‌по‌ ‌тілі‌ ‌Катерині.‌ ‌Стрункі‌ ‌ноги,‌ ‌тонка‌ ‌талія,‌ розпущені накручені локони на плечах, ‌яскраво-червоні‌ ‌губи виблискують від світла торшеру, очі переповнені пристрастю і бажанням.‌ ‌

-‌ ‌Тобі‌ ‌дуже‌ ‌пасує,‌ ‌-‌ ‌низьким,‌ ‌хриплим‌ ‌голосом‌ ‌мовить‌ ‌він,‌ ‌притуляючи‌ ‌різким‌ ‌рухом‌ ‌до‌ ‌себе Катю,‌ ‌-‌ ‌але‌ ‌ти‌ ‌мені‌ ‌більше‌ ‌подобаєшся‌ ‌без‌ ‌одягу, ‌–‌ ‌Юрій пристрасно‌ ‌цілує‌ ‌Катю,‌ ‌розв’язує‌ ‌пеньюар,‌ ‌підхоплює‌ ‌її‌ ‌на‌ ‌руки‌ ‌й‌ ‌кладе на застелене ‌ліжко.‌ ‌

Вони‌ ‌дивляться ‌один‌ ‌на‌ ‌одного‌ ‌голодними ‌поглядами.‌ ‌Юрій‌ ‌розстібає‌ ‌‌сорочку, не відводячи погляду від Каті. Вона загадково посміхаючись накручує на палець волосся. Покінчивши з сорочкою, Юрій стає колінами на ліжко і нахиляється над нею. Цілує губи, шию.

-‌ ‌Юра,‌ ‌зачекай,‌ ‌-‌ ‌Катя‌ ‌кладе‌ ‌долоні ‌на‌ ‌його‌ ‌руки,‌ ‌зупиняючи‌.‌ ‌Вона‌ ‌дивиться‌ ‌на‌ ‌нього‌ спокусливим‌ ‌поглядом‌ ‌з‌ ‌під‌ ‌густих‌ ‌накладних‌ ‌вій.‌ ‌-‌ ‌Мені‌ ‌сумно‌ ‌було‌ ‌без‌ ‌тебе.‌ ‌Ми‌ ‌так‌ ‌мало‌ ‌часу‌ ‌разом, ‌–‌ ‌вона‌ ‌зображує‌ ‌сумну‌ ‌емоцію,‌ ‌легка‌ ‌лінія‌ ‌зморшки‌ ‌з’являється‌ ‌на‌ ‌білосніжному‌ ‌лобі.‌ ‌

-‌ ‌Роботи‌ ‌багато,‌ ‌–‌ швидко мовить Юра і‌ ‌знову‌ ‌цілує‌‌ її.

-‌ ‌Каріна‌ ‌запросила‌ ‌нас‌ ‌з‌ ‌тобою‌ ‌на‌ ‌день‌ ‌народження‌ ‌в‌ наступну‌ ‌неділю.‌

-‌ ‌Я‌ ‌не‌ ‌знаю,‌ ‌чим‌‌ ‌буду‌ ‌зайнятий‌ ‌в‌ ‌неділю.‌ ‌

-‌ ‌Це‌ ‌вихідний,‌ ‌чим‌ ‌ти‌ ‌можеш‌ ‌бути‌ ‌зайнятий?‌ ‌– з натиском говорить Катя.

-‌ ‌Ти‌ ‌ж‌ ‌знаєш,‌ ‌в‌ ‌мене‌ ‌вихідних‌ ‌немає.‌ ‌Можливо‌ ‌треба буде зустрітись‌ ‌з‌ ‌дизайнером‌ ‌офісу.‌ ‌

- ‌‌Скажи‌ ‌Віталі‌ ‌хай‌ ‌зустрінеться.‌ ‌Він твій заступник. В тебе й так багато роботи, то ти ще маєш у вихідні працювати?! – Катя переходить на грубий командирський голос.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше