ІХ розділ

По обідній порі, наступного дня, ресторан «Монтан».

- Розповідай, - командирським голосом наказує Катя.

- Ну… Коротше… Він хоче взяти її на роботу, - витримавши інтригу відповідає Іра.

- Що? – кліпає очима Катя, наче не розчула слова.

- Не хвилюйся, не зараз, а коли Маргарита отримає диплом.

- Ах, ось воно що. Зрозуміло, - Катя прищурює очі, нервово потирає лоба, - Вона не знає на кого натрапила! Все, догралася дівчинка, - її голос звучить погрозливо, а розгніваний погляд метає блискавиці.

- Дівчата, вам не здається, що це чисто ділові відносини? – висловлює свою думку Каріна.

- А те що його особистий водій забирає і відвозить Маргариту, це теж ділові відносини? Останнього разу і Юра поїхав з нею.

- Що? – витріщає очі Катя на Іру.

- Так, мене це теж здивувало. Як би він особисто кожного інвестора чи ділового партнера проводжав, то ми б його на робочім місці ніколи не бачили, - Іра колотить трубочкою коктейль. - Ні, Кать, не подумай нічого такого, він через двадцять хвилин повернувся.

Нависає пауза. Катя задума дивиться в одну точку в вазі, що стоїть посеред столу, щось обдумуючи.

- Я знаю, що з нею потрібно робити. Я покажу де її місце, - підступно шипить вона і її обличчя виражає несамовиту лють.

***

- Що? Я нічого не розумію, що саме ти хочеш, - хитає головою Іра.

- Що ти не розумієш?! Ти дзвониш Маргариті і кажеш від імені Юри, що в ресторані «Монтан» в три години дня у них зустріч.

- Яка ще зустріч? Вона запитає по якій причині і що мені казати?

- Не знаю, скажи, що наприклад треба вирішити деякі уточнення по проекту.

- А якщо вона подзвонить Юрі? Ми ж не знаємо, наскільки вони близькі. Або сам Юра їй зателефонує. Ні, це провальний план, - заперечно хитає головою Іра.

- Ось ти і вирішиш цю проблему, - з натиском продовжує Катерина, - додай її номер до чорного списку і видали з його айфону. І ніхто з них більше один одному ніколи не додзвониться, – розводить руками Катя.

- Але як я це зроблю? Не скажу ж я: «Юрій Володимирович, в мене телефон розрядився, дайте мені зателефонувати з вашого».

- Послухай, ти його секретар і повинна краще за всіх нас знати, як і коли це можна зробити. Я точно знаю, в нього не стоїть блокування на телефоні.

- Ну, прийде вона, що далі робитимеш? – відірвавшись від Інстаграму, зацікавлено запитує Каріна.

- Що робитиму? – перепитує Катя, пихато посміхаючись. – Нагадаю їй, хто вона, а хто - я.

- Ну ти даєш, Катюх, – хитає головою Каріна, киваючи здивовані погляди то на бойову Катерину, то на розгублену Ірину, яка вже й сама не рада, що розказала про Марго.

- А що буде зі мною, коли він здогадається, що я видалила номер Маргарити? – не вгамовується Іра, думаючи про власну шкуру.

- Ніхто не здогадається, я тебе прошу. Якщо вона йому не дзвонитиме, то він про неї точно не згадає, - іронічно піднімає брову Катя, відпиваючи вина.

Понура Іра сидить потупивши очі в ажурну серветницю. Помітивши пониклий настрій подруги, Катерина додає:

- Якщо здихаюся тієї тварюки з мене вечір в нічному клубі за мій рахунок.

- О, це аргумент, – оживлено одзивається Каріна, підіймає коктейль і стукається з Катериною. – Подруго, ти з нами?

Ірина, не маючи вибору, піджимає губи і цокається з дівчатами.

• - Все, я маю йти. Через півгодини в спасалон на манікюр і масаж, - Катя допиває коктейль, цілує подружок. Одягаючи ремінь клачу, Катя дивиться на пониклу Ірину і лукаво посміхається.
• - Іра, вище ніс. Я знаю, в тебе все вийде. Пока, - махає вона рукою.
• - Бувай.
• - Пока.

Дівчата прощаються і задумано дивляться в слід подрузі.

• - Ну і що ти їй скажеш… - хитає головою Каріна.
• - Хотів би Дєрімов на ній одружитися – давно б одружився. А вона все ніяк не зрозуміє. А тепер бач, я все розхльобую! –  ніяк не вгамується Іра через новопоставлену місію.
• - А я давно казала: «Ну от скільки можна його чекати. Йому вже 29, тобі 25. Павлік за тобою ще з університету сохне.» А вона вперлася: «Дєрімов буде мій і все.»
• - Краще б я нічого за неї не казала.
• - Слухай, розкажи мені про ту Маргариту. Що ти думаєш, Юра справді захопився нею?
• - Слухайте, ви від мене багато просите. Можна подумати, що Дєрімов ділиться зі мною секретами, - обурливо починає кричати Іра.
• - Все мовчу, мовчу, - підіймає руки в жесті покори, подавляючи сміх Каріна.

***

Штаб-квартира «Derim-groups», наступний день.

Ірина довго мнеться перед дверима та нарешті набирається сміливості, стукає і відкриває двері кабінету Дєрімова:

- Юрій Володимирович, я принесла звітну документацію на підпис, - вона кладе стопку документів перед Дєрімовим. - Це умови договору з «Груп-Альянс». Нагадую, що через двадцять хвилин нарада в переговорному залі. Після обіду зустріч з журналістами газети «Панорама Полтавщини».

- Добре.

- І іще, – вона нервово переминається з ноги на ногу, - Юрій Володимирович, на локальних комп’ютерах встановили нову корпоративну пошту.

Юрій відривається від документів, нетерпляче дивиться на Ірину, вона жвавіше додає:

- Щоб ви були завжди в курсі справ, я прив’яжу аккаунт до вашого особистого номеру, – вона робить паузу, вагаючись. - Можна мені ваш телефон? – її голос тремтить і вона хутко додає, - це займе не більше п’яти хвилин.

- Тримай, – Юрій дістає телефон з внутрішнього карману піджака, подає секретарю. – У вас все добре, Іра?

- Так, Юрій Володимирович, – Ірина імітує свою звичайну посмішку.

- Перед нарадою, щоб все було готово, - каже Дєрімов і повертається знов до перегляду документів.

***

• - Добре, ресторан «Монтан», три години дня, - швидко записую час і місце в записник, - А Юрій Володимирович не сказав що саме потрібно уточнити? Ми наче все вирішили.
• - Ні, не сказав. На все добре, - сухо відповідає секретарша Ірина.
• - До побачення.