Глава 4

До них пробиралася Дженніфер Стіл.

– Думаєш, цим ти його візьмеш? – запитала вона. – Він кине тебе, як тільки отримає своє. Так було завжди й зі всіма його подружками.

– Дженніфер, припини, будь ласка, – кинула Джил. – Вона йому подобається.

– Угу, так само як Лінсі Падерман, Лілі Лохан, Корделія Морган...

– Не звертай уваги, Джил, вона просто лютує, що не її запросили на побачення, – прошипіла і Діана у відповідь.

Ді здалося, що Дженніфер стало погано. Вона зблідла, ніздрі розширилися і їй, начебто, навіть дихати стало важко.

– Ти думаєш, що він тільки заради тебе робить такі божевільні вчинки? – огризнувся Дженніфер. – Ось, наприклад, заради Лінсі він не поїхав на матч в Коннектикут, а для Лілі завішав плакатами з зізнаннями в коханні весь коледж, а Корі, навіть, познайомив зі своїми батьками.... І де всі вони зараз?

Діана відчула розчарування. Виходить й інших він домагався так само. А вона, наївна дурепа, думала, що він і справді зацікавився нею. Злість пронизала її з неймовірною силою. Ну, тримайся, Алане Стенуїк! Ти ще не знаєш, з ким зв'язався!

Дівчина пробралася крізь натовп студентів, сердячись на себе через те, що піддалася на вмовляння Джил і прийшла на цей матч. Вже біля самого гуртожитку в неї заграв рингтон телефона.

– Сонце, а ти де? – солодкий голосок Алана змусив її оскаженіти.

– Пішла додому, – прошипіла Діана. – А що?

– Ми ж не домовилися про побачення, – кинув він, – я хочу зустрітися сьогодні. Заїду за тобою о пів на сьому.

– Ні, заїжджати за мною не треба, – кинула Діана. – Говори куди прийти й о котрій годині, а я доберуся сама.

– Я замовив столик у ресторані «Венеція», – кинув він. – Зустріньмося там о 19.00.

– Окей, «любий»! – прошипіла вона.

– Нічого собі! Мені подобається, коли ти мене так називаєш, – прошепотів він. – Ти неймовірна!

Але дівчина безцеремонно вимкнула телефон. Досить брехні, Стенуїку! Я розмажу тебе по стінці!

– В інстаграмі вже гуляє новина, що ви зі Стенуїком сьогодні йдете на побачення? – запитала Сем з порога.

– Так, – кинула і Діана, – тільки ні на яке побачення я не збираюся.

– Це як? – запитала Кетрін, піднявши голову від книги.

– Нехай зустрічається сам з собою, – зло кинула Діана. – Він у нас майстер на різні вигадки…

– Ти це про що? – втрутилася Сем.

Діана переказала всю розмову з Дженніфер.

– Ти це знала, Сем? – запитала вона.

– Ну так…

– Ти про це знала і мовчала? – засичала Діана. – Ви знали, що йому потрібен тільки секс, і мовчали?

– Чого на тебе сьогодні найшло? – здивовано запитала Кет. – Ти сама на себе не схожа. Сем, забери у неї відеокамеру, а то ще розіб'є.

– Діано, заспокойся, – прошепотіла Саманта, – він же хтивий нелюд!

– Я в душ, – кинула Діана.

Там вона нанесла на обличчя маску з морських водоростей, поголила ноги, одягла домашній халат і почала крутити на волосся бігуді.

– Чому ти не сказала, що збираєшся на побачення? – запитала Кет, коли Діана вийшла з ванної. – Ми ж тобі допоможемо.

– Я і не збираюся на побачення, – прошипіла Ді, – де мій телефон?

– Тільки не думай телефонувати йому і відмовлятися....

– Навіть і не подумаю, – мовила Діана, – я просто вимкну телефон.

Вона лягла на ліжко і, вставивши у вуха навушники, дивилася фільм на ноутбуці. Навіть крізь навушники вона почула жахливий гуркіт у двері.

– Що це? – витягнувши навушники, запитала вона. – Що відбувається?

– Іди, відкривай! Ромео з побачення повернувся, – кинула Кет.

Діана повільно підвелася й підійшла до дверей.

– Маккензі, відчини, інакше я вивалю двері, – кричав Стенуїк. – Краще вийди!

Діана протягнула руку до дверей і відчинила їх. І тут же її нахабно витягли в коридор.

– Ти що, продинамити мене вирішила? – закричав Алан, але побачивши її, аж відсахнувся.

– В чому справа? – здивовано, але спокійно запитала Діана.

– Я чекаю тебе в ресторані, а ти ще й не зібралася? – рявкнув він, блимнувши налитими кров'ю очима.

– А хіба ми домовилися не на 9 вечора? – запитала ошелешено дівчина. Як добре, що вона актриса і вміє приховувати емоції.

– Ти зараз знущаєшся? – він безцеремонно штовхнув її до стіни та вперся своїми руками в штукатурку, відгородивши їй шлях до втечі. – Чи насміхаєшся з мене?

– Алане, припини, будь ласка, – прошепотіла Діана, помітивши, як з кімнат почали визирати сусідки. – Я дійсно переплутала час.

– І телефон у тебе вимкнений з тієї ж причини? – запитав єхидно він.

– Телефон? Він хіба вимкнений? – запитала здивовано Діана. – Може, розрядився, поки я була в душі.

– Ти мене зовсім за ідіота тримаєш, Маккензі? – його очі звузилися і, тепер, вона відчула справжній страх.

– Алан, я збиралася до тебе на побачення, правда, – відповіла вона, – он навіть ноги поголила.

Діана розпахнула поли халата і виставила ногу.

– Проведи рукою, – наказала дівчина.

Він навіть не поворухнувся. Тоді Діана сама взяла його долоню і провела по щиколотці до коліна. Цей простий жест вивів Алана із заціпеніння, і його рука ковзнула вище.