Глава 26

Коли повернулася сім'я Алана, вони всі здивовано зупинилися на порозі кухні. Дідусь прикрашав торт, вміло орудуючи кухонним шприцом. Він так спритно робив трояндочки на великому торті, що Клер і Джил розкрили роти. Розвернувшись у візку, дідусь поглянув на всіх з щирою посмішкою на обличчі.

– Ми з Діаною вирішили до вашого приїзду спекти торт за бабусиним рецептом, – сяяв він, – добре, Елісон, що ти цей рецепт зберегла!

Алан підходить до Діани й, ніжно обнявши, цілує в щоку.

– Ти навчила дідуся прикрашати торт?

Але Діана тактовно звільняється з його обіймів і відходить на безпечну відстань.  

– Прошу всіх до столу, – каже вона, вказуючи на стіл у вітальні. Всі шумно сідають і беруться за частування. Алан вказує їй на місце біля себе, але Діана демонстративно проходить повз і сідає біля бабусі Джулії. Вона бачить, як Алан свердлить її очима, але їй вже все одно. Нехай хоч лусне зі злості. Діана ображено, скоса поглядає на нього, длубаючись в тарілці. Ну і нехай залишить її без сексу! Вона не знає, чи зможе дозволити тепер йому взагалі доторкнутися до себе?

– Що трапилося, люба? – запитала тихенько бабуся Алана.

Діана знизує плечима і ледве видавлює посмішку.

– Нічого не сталося, – тихо кидає вона, – просто трохи втомилася.

– Може візьми ось млинці з печінкою або салатик зі свіжих овочів?

Діана накладає в тарілку пару ложок салату та один млинець. І з огидою дивиться на їжу. Вона відчуває на собі пильний погляд Алана, але намагається не дивитися в його бік, ніби не помічаючи його. Діана кілька секунд дивиться на їжу в тарілці, а після відправляє в рот декілька шматочків огірка та помідора. За столом протікає жвава бесіда з приводу завтрашньої урочистості й Діана чітко розуміє, що хоче поговорити з подругами. Це єдині люди, які її зрозуміють і підтримають.

– Діано, може будемо подавати торт? – запитує дідусь.

Вона підіймається і збирається йти на кухню. Алан теж підіймається, але його випереджає Джил.

– Сиди за столом, братику! Я допоможу!

Він, блиснувши очима, сідає на місце. А Діана, проходячи повз, переможно посміхнулася.

– Що у вас сталося, Ді? – запитала Джил, влетівши на кухню. – Вечеря у нього проходить в крижаному мовчанні. Я відчуваю, що ще трохи й він вибухне!

Діана здивовано дивиться на Джил.

– Все гаразд, люба!

– Точно все в порядку? – перепитує дівчина. – Я не впустила його сюди, щоб не провокувати конфлікт. Що сталося, поки нас не було?

– Нічого не сталося, Джил! – посміхнулася Діана. – Я не сіла біля нього, тому що він змушує мене їсти. Я їм стільки, скільки хочу!

Діана ріже торт, радіючи з того, що вона чудова актриса і що їй вдається так майстерно викручуватися з будь-якої ситуації.

– Я вже думала, ви посварилися.... Ми ледь вмовили, щоб ви пішли з нами сьогодні до клубу, а тут ця сварка так недоречно. 

О, сьогодні він побіжить, а не піде в клуб, дорога Джил!

– Йдемо, Джил!

Діана вносить торт і розкладає його по тарілках.

– Господи, і справді мамин торт, – скрикує тітка Керол. – Діано, тато, ви молодці, що вигадали цей сюрприз!

Нарешті Діана підходить до Алана. Вони дивляться один одному у вічі й дівчина опускає на його тарілку великий шматок торта. Він підсуває до себе тарілку з тортом і Діана звертає увагу на його пальці, обмотані серветкою. Його погляд не обіцяв нічого доброго, але вигляд крові на серветці миттєво змусив забути про образу.

– Що у тебе з рукою? – стривожено запитала вона.

– Що? – з усьому видно було, що він перебуває в стані сильного збудження. Кожен м'яз його обличчя і тіла наскільки напружений, що цього не міг приховати навіть одяг.

– Що у тебе з рукою?

У гнівному подиві він дивиться на власну руку так, немов вперше бачить її.

– Ааа, це.... дурниця!

– Але ж кров іде…

– Уже зупинилася…

– Ти впевнений? Може все-таки...

–Та біс з цієї проклятої рукою! – вибухнув він.

Всі підняли очі й повернулись в їхній бік.

– Діано, давай вже нам торт, – кидає Ділан, намагаючись явно, врятувати ситуацію, – фліртувати будете потім!

Діана з величезним жалем відводить погляд від Алана і продовжує розкладати торт його родичам. Сівши на стілець, вона стурбовано дивиться на нього. Їх погляди зустрічаються, і вони кілька секунд просто дивляться один одному у вічі.

Після вечері Елісон, Джил і Келлі збирають посуд.

– Я помию, – кидає Діана.

– Дурниці, – говорить Елісон, – ти нагодувала всіх такою вечерею, а дівчата приберуть тут все!

Діана через відчинені двері виходить в сад. Вона повільно йде по викладеній плиткою алейці й підходить до дерев'яної альтанки. За спиною у неї з'являється Алан.

– Тепер нам ніхто не завадить, і ми зможемо спокійно поговорити! – бурмоче він. – Може поясниш, що сталося? Чому це ти вирішила мене раптом ігнорувати, кохана?

– А ти вважаєш, що не заслуговуєш цього?

– Діано, ну допоможи мені, чорт забирай! – процідив він. – Я не розумію, в чому моя провина?

– Ти нічого не хочеш мені розповісти? Ні в чому не хочеш зізнатися? – запитала і дівчина.

Він з нищівним презирством пирхнув: