II

Декілька днів Влад не зустрічався зі Златою, бо готувався до важливої гри, тому дівчина знову вирішила прийти до нього на стадіон. Перед тим Злата оглянула своє відображення у якійсь вітрині, закинула довгі пасма волосся за плечі, провела очима привабливі форми – і тільки тоді рушила на трибуну. Та її хлопець сьогодні грав абсолютно безініціативно й байдуже, що було на нього не схоже. Навіть отримав декілька гучних зауважень від тренера, у якого був улюбленцем.

– Що це на тебе найшло? Завтра ж той важливий матч, до якого так довго готувався, – пізніше поцікавилася Злата, коли вони спускалися до підвального закладу розваг, де зазвичай зустрічалися із друзями.

– Ти не зрозумієш, – понуро відповів Влад.

Злата ображено склала руки й зупинилася, тоді її хлопець присів на одну зі сходинок.

– Я збагнув, що мої досягнення та баскетбольні перемоги – це фейк. Вони нічого не варті, як і все інше у віртуальному світі.

– Що таке кажеш? Ти витрачаєш на баскетбол багато часу, тому заслуговуєш навіть більшого.

– Скажи, а ти ніколи не думала повернутися до реального життя?

– Навіщо? У тому світі не залишилося нічого путнього.

– Звичайно, тому що всі люди поринули у світ ілюзій, стали залежними. Хоча ні, тут знаходяться не вони самі, а їх розум, а от змарнілі тіла непотрібно валяються у домашніх кріслах.

– То й що? – роздратовано запитала Злата.

– Ти колись думала, що стане з людством, якщо наше покоління не повернеться? Його не стане! – божевільним голосом заговорив Владислав.

– Хто тобі сказав таку дурницю? Ти мене лякаєш своїми припущеннями.

– Послухай, у реальному світі є люди, які дослідили це питання. І знаєш, зараз народжуваність у світі майже на нульовому рівні.

– Такого не може бути! Кожна жінка може від’єднатися на якийсь час, щоб народити. Вона виховує малюка у спеціальному закладі, а через три роки повертається з дитиною у цей світ.

– Знаю, але виснаженим тілам стало важко народжувати, бо віртуальний Всесвіт вбиває наше здоров’я. От ти знала, що раніше люди жили до ста років, а не до сорока?

– Ти став божевільним!

Від такого звинувачення Влад різко підійнявся і запропонував:

– Зустріньмося у реальному світі? Я зможу тобі це довести.

– Мене ніщо не змусить повернутися! Тут і друзі, і робота, ще й закінчую ВНЗ. Краще нехай лікар пропише тобі якесь лікування, бо в тобі говорить виснаження через нескінченні тренування. Переді мною зараз зовсім не мій Владислав.

– Якщо розібратися, то ти ж мене навіть ніколи не бачила. Але і ти, мабуть, в реальності зовсім інша. Скажи, коли востаннє належала своєму тілу більш як десять хвилин в день?! Яка ж ти насправді?!

Наступної миті Владислав від’єднався, не дочекавшись відповіді. Тоді Злата розчаровано видихнула, бо не могла зрозуміти, чому її хлопець став себе так поводити. Раніше його все влаштовувало. І навіть свої перемоги він вважав справжніми. А тут – раз! – і перемкнуло.

Збентежена дівчина довго не могла заснути. Різні думки лізли до її голови. А найгірше було те, що більшість із них були абсолютно безглуздими. Злата не готова була сприймати ту інформацію, яку почула. Вона ніколи б не обміняла цей комфортабельний світ на ту засмічену місцевість. Засинаючи, вона таки вирішила, що після завтрашньої гри ще раз все обговорить із Владом.Навіть обдумала аргументи, які мали б повпливати на його думку. А влазити в голову вона вміла добре, бо давно цікавилася такими розділами психології й перечитала безліч книг на цю тему. Можливо, тому її й взяли до рекламної агенції.