Завдання на кохання

Розділ 10

Макс

Погляд карих очей з моїх грудей опустився трохи нижче. Пухкі губи злегка розімкнулися, а густі чорні брови злетіли вверх. Ада була відверто здивована, розглядаючи мене. Раніше це б додало декілька плюсів до моєї самооцінки, але зараз я лише відчував роздратування. Мені абсолютно не хотілося бачити цю дівчину після того, як вона безсоромно використала мене. Гаразд, якщо бути повністю відвертим, то найбільше мене злило те, що усі її поцілунки зі мною були для неї жахливими.

— Надивилася? — спитав я, склавши руки на грудях.

Ада, здається, нарешті отямилася. Вона підняла свій погляд до моїх очей та знервовано засміялася.

— Ти усіх гостей зустрічаєш у такому вигляді?

— Я був у душі, Адо.

— У тебе світло горіло у твоїй кімнаті, — зауважила вона, примруживши очі.

— І що?

— Ти обманюєш мене?

Я провів рукою по своєму ще досі мокрому волоссі. Чорт! Я дійсно був у душі, а цей її допит починав мене дратувати.

— Що ти хочеш? — одразу ж перейшов до теми, хоча і сам розумів, що їй знову треба використати мене.

— Тебе, — відповіла вона.

Я засміявся та похитав головою. Вона просто таки знущалася з мене. Зазвичай дівчата говорять так про свої бажання тоді, коли хочуть потрапити до мене в ліжко, але Ада була далеко не з таких.

— Я вже казав, що не збираюся бути твоєю іграшкою.

Дівчина насупилася, дивлячись на мене. Потім вона важко видихнула, спершись до одвірка.

— Ну, Максе-е-е... — почала просити. — Будь ласка. Це всього лише на один вечір.

— Ні!

Мені захотілося зачинити двері перед її носом, але вона вже дивним чином майже увійшла в коридор.

— Ми можемо поговорити про це у квартирі? — спитала Ада, покліпавши очима. — Я втомилася тримати цю піцу. До того ж вона вже, мабуть, охолонула.

Я роздратовано закотив очі, а тоді розвернувся та попрямував вперед. Ада йшла одразу ж за мною, бо я відчував її погляд на собі. Піднявшись на другий поверх, я зайшов до своєї кімнати та схопив футболку, що валялася на кріслі. Швидко накинув її на себе, бо в домі, якщо чесно, було не надто тепло.

— У тебе тут так... — Ада замовкла, намагаючись підібрати слова. — По-старому.

Я глянув на неї та помітив, що вона мило скривилася та зморщила свій ніс. Їй явно не подобалося це місце, але бажання не осоромитися перед рідними змусило її прийти сюди та просити у мене допомоги.

— Мені подобається, — буркнув я.

— Ну, це ж очевидно, — Ада закотила очі. — Впевнена, що у тебе є гроші, аби орендувати якусь круту квартиру десь в новобудові у центрі міста. Чому тут? Це ж найстаріший район з усіх можливих!

— Мені подобається, — знову повторив я.

— Ти став занадто різким до мене.

— А що ти хотіла? — поцікавився я, схрестивши руки на грудях. — Ти поцілувала мене перед своєю родичкою і тим самим використала у своїх цілях.

Ада втомлено видихнула та підійшла до столу. Вона поставила на нього коробку з піцою і якийсь пакет, з якого дівчина витягнула дві коли. Коли вона все розклала, то почала знімати своє пальто. Я пройшовся довгим поглядом по її темних джинсах і светрі. Знову все чорне. Мені так і хотілося надіти на неї щось яскраве. Можливо, червоне? Впевнений, їй би личив червоний.

— Ну, чому ти так злишся? — спитала вона, обернувшись до мене обличчям. — Хіба тобі не подобається наша гра?

— Я приїхав сюди не для того, щоб прикидатися твоїм хлопцем.

— А я бігала за тобою не для того, щоб грати роль твоєї дівчини перед твоєю мамою та слухати від неї образи в мою сторону.

— Я погодився провести виставку своїх картин у вашій галереї, аби тебе не звільнили! — обурився я. — Це наша домовленість, Адо, і в неї абсолютно не входило те, що я повинен іти з тобою на якийсь тупий ювілей твого дядька. А щодо слів моєї мами у твою сторону, то вона таки мала рацію. Ти звикла завжди усіх використовувати для своєї вигоди. Не здивований, що твій колишній кинув тебе. Ти неможлива!

Мабуть, я перегнув палку, але зрозумів це лише тоді, коли помітив, що вона часто покліпала, стримуючи сльози. Дівчина раптом різко схопила своє пальто.

— Я піду вже, — прошепотіла вона, тремтячи голосом.

Ада швидко попрямувала до дверей. Я відчув якусь провину за те, що образив її словами. Неприємне відчуття з'явилося всередині, адже мені зовсім не хотілося, щоб вона плакала. Моя гордість сказала мені "прощавай", коли я побіг за Адою та зупинив її біля дверей, поклавши руки на плечі дівчини. Вона, здається, здригнулася від моїх дотиків.

— Вибач, я погарячкував, — видавив з себе щось схоже на прохання пробачити мені.

Ада раптом обернулася до мене обличчям. Я помітив сльози в її очах, а пальці дівчини надто сильно стискали пальто.

— Ти казав правду, — тихо сказала вона. — Я справді всіх використовую, а ще трохи дивна. Мабуть, вона таки краща, якщо він кинув мене заради неї. Це було повідомлення. Він написав мені, що йому набридло зі мною. Я думала, що це тимчасове непорозуміння, але вже наступного дня вони разом поїхали відпочивати. Мені було так боляче, що я замкнулася в собі. З тієї миті я не жила, бо надто сильно ненавиділа себе. І тільки останні тижні з тобою я почувалася краще. Просто... Я... Я так втомилася.

Пальто випало з її рук, а вона раптом міцно обійняла мене, поклавши свою голову на мої груди. Я був здивований, адже зовсім не очікував такого. Ада не була схожа на тих дівчат, що шукають чоловічої підтримки. Тихі схлипування дівчини нагадали мені, що вона все ж плаче. Я легко підняв свою руку та провів нею по її волоссі. Воно було таким м'яким та шовковистим на дотик, що я не міг зупинитися. Це вже починало лякати навіть мене. Ада ще міцніше притулилася до моїх грудей, наче маленький котик, що чекав ласки. Я опустив руку до її спини та ніжно провів пальцями по лінії хребта. Ада розслабилася в моїх обіймах, а мені чомусь стало так тепло поруч з нею. Я нахилився трохи ближче до неї та непомітно вдихнув повітря, змішане з приємним солодким ароматом її парфумів. Вони були схожими на ваніль, яку я насправді ненавидів. Але зараз цей запах здавався мені найприємнішим з усіх, що я коли-небудь нюхав.

— Дякую, — прошепотіла Ада та трохи відсторонилася від мене.

Я уважно подивився на неї й помітив, що її щоки сильно почервоніли. Мабуть, вона соромилася своєї хвилинної слабкості та проявам емоцій.

— Ти в порядку? — спитав я.

— Так-так.

Дівчина присіла та швидко схопила своє пальто. Здавалося, що вона хоче якнайшвидше втекти звідси. Мені навіть стало холодно без її обіймів. Дідько! Те, як наші тіла притискалися одне до одного, — це було ідеально! Ада подивилася на мене своїми карими очима, що тепер уже були темнішими. Легкий рум'янець на її щоках та засоромлено усмішка дали зрозуміти, що вона теж відчула це.

— Я піду, — тихо мовила вона.

— Чекай! — Я схопив її за руку. Ада трохи здивувалася. — А як же піца? І мені здається, що нам потрібно поговорити про ювілей твого дядька. Підібрати образи й усе таке.

— Щ-щ-що? — шоковано спитала вона, а очі дівчини стали майже вдвічі більшими. — Ти підеш зі мною?

Вона завмерла на місці, наче не вірила своїм вухам. Так, я впевнено лідирую у званні найбільш довірливого ідіота, але, чорт забирай, мені не хотілося, щоб Ада плакала! Якщо я повинен притупити свою гордість, щоб не бачити більше її сліз, то я зроблю це.

І поки Ада перебувала у своєму міні-шоці, я повів її назад до кімнати та допоміг їй сісти на стілець. Коли дівчина намагалася отямитися, я відкрив коробку з піцою, що вже встигла охолонути.

— Піду підігрію, — сказав я.

Ада ніяк не відреагувала, тому я схопив коробку та побіг на кухню. Через деякий час я повернувся з тарілкою гарячої піци в руках та пляшкою вина.

— Вино? — здивувалася Ада, піднявши одну брову. — Я за кермом.

— Ти можеш залишитися у мене, — запропонував я. Мій погляд знайшов годинник на стіні, що вже показував десяту годину вечора. — Я не відпущу тебе так пізно.

— О! Я не знаю. Ну, тобто...

— Ти не довіряєш мені? Дивно, бо декілька хвилин тому ти ридала на моєму плечі.

Ада міцно стиснула губи в пряму лінію. Мабуть, вона точно не хотіла показувати мені своїх емоцій, але не змогла стриматися.

— Добре, — все ж погодилася вона. — Але пообіцяй, що не будеш чіплятися до мене.

— Що? — Я голосно засміявся. — Можеш бути спокійною, Адо. Ти зовсім не цікавиш мене в романтичному плані. Знаєш, якщо говорити відверто, то мені теж не сподобалося цілуватися з тобою. Коли ти тоді поцілувала мене, то це було трохи неприємно.

— Значить, у цьому ми з тобою не підходимо одне одному, — зробила висновок дівчина. Я кивнув головою, погоджуючись. — Це добре?

— Напевно, — відповів я і знизав плечима. — Так ми хоча б будемо певні, що ця історія закінчиться після виставки, і жодні почуття нам не завадять.

— Точно! — Ада схопила келих з вином. — Ніяких почуттів?

— Ніяких почуттів, — погодився я та стукнувся своїм келихом об її.

І хоч я намагався переконати себе у цьому, мені зовсім не подобалося те, як я дивився на цю дівчину. Ада з величезним задоволенням пила вино, а тоді її руки потягнулися до шматка піци. Я помітив, що вона надкусила великий кусочок, а її очі закотилися. Мабуть, їй подобалося.

— В Італії не їдять піцу руками, — сказав я, але таки теж взяв шматок пальцями, — а ще її не ріжуть.

— Але ми не в Італії, — зауважила Ада та знизала плечима. — Мені здається, що руками смачніше.

Вона так мило усміхнулася, що мої губи теж мимовільно розтягнулися в легкій усмішці. Я надкусив шматок тіста з начинкою, бо справжньою піцою це було важко назвати, а тоді кивнув головою.

— Точно смачніше, — сказав я.

Помітив, що Ада тихо засміялася. Вона з таким захопленням пила вино, що я не встигав наповнювати її келих.

— Я ненавиджу себе та своє життя, — пробурмотіла вона, спершись щокою на свою руку. — Мені здається, що доля просто знущається з мене.

— А які у тебе мрії? — поцікавився я.

Ада скривилася та знизала плечима. Вона задумано надула свої губи, а потім з її вуст вирвався розчарований стогін.

— Їх нема, — зізналася дівчина.

— Цілі?

— Жодних.

— Плани на майбутнє?

Вона подивилася на мене своїм сп'янілим поглядом так, наче відповідь була очевидною.

— Зрозуміло, — пробурмотів я. — Ти безперечно дивна дівчина.

— А ще нудна. Скажи чесно, тобі зі мною зовсім не цікаво?

— Ну, чому ж? Спостерігати за тим, як ти бігала за мною усюди, однозначно було цікаво.

— Відверто кажучи, це єдине хороше, що сталося в моєму житті за останні два роки.

— А ти коли-небудь була в Італії?

Я нахилився трохи ближче до неї, спершись щокою на свою руку. Таким чином наші обличчя були на одному рівні. Ада похитала головою, заперечуючи.

— Не була, — прошепотіла вона, — але впевнена, що там дуже красиво.

— Дуже, — погодився я. — Значить, у тебе тепер з'явилася нова ціль.

— Яка? — Ада здивовано глянула на мене своїми великими очима.

— Побувати в Італії, — відповів я, усміхнувшись. — Тобі б там сподобалося.

Вона раптом усміхнулася так, наче знайшла якийсь свій сенс життя. Я ніколи раніше не думав, що розставання може так зламати людину. Мені хотілося змінити життя Ади, щоб вона нарешті почала насолоджуватися ним. Тепер це було моєю новою та основною метою. Ми допили усе вино, тож я прибрав зі столу та попрямував на кухню. Коли повернувся до кімнати, то помітив, що Ада заснула, поклавши голову на стіл. Я спробував її розбудити, але вона так міцно спала, що лише дивно муркала. Обережно піднявши дівчину на руки, я поніс її до спальні. У мене не було ліжка, а лише великий матрац, тому я положив Аду на нього та вкрив ковдрою. Помітив, що переднє пасмо волосся прикрило її обличчя. Моя рука потягнулася до неї, і я заправив пасмо їй за вухо. Вона навіть не поворухнулася від мого дотику. Ада була такою милою, коли спала, закутавшись у ковдру. Деякий час я спостерігав за нею, милуючись. Коли нарешті зрозумів, що довго витріщалася на неї, то просто таки втік зі спальні. Чорт! Здається, я конкретно влип.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше