Зібрати уламки

16

Спускаючись сходами зі своєї кімнати, Мирослав наздогнав Ліку, яка явно на нього чекала. Дівчина переодяглась у легку літню сукню і виглядала наче світле янголятко, про яке ніхто й подумати не міг щось погане, а уявити чим вона займалася хвилин десять тому й поготів.

- Чому ти тут стоїш? Хвилюєшся, що я в вашому великому будинку не знайду їдальню?, - хмикнув чоловік, поглянувши з посмішкою на Анжеліку.

- Та ні, просто на тебе чекаю, - знизила плечами дівчина і, зазираючи Мирославу в очі, поцікавилась, - ти точно не сердишся на мене?

- Ні, - хитнув головою брюнет. - Ти права, я дійсно маю родину і сам не набагато кращий, а ти вільна жінка і можеш робити все, що тобі заманеться.

- Мирославе, навіщо ти так, я ж пояснила, - насупилася Ліка, взявши чоловіка під руку. - Ну, у всіх ж є свої таргани в голові та захоплення.

- Так, - зітхнув Мирослав і, скуйовдивши вільною рукою своє волосся, зітхнув. - Просто для мене це не стандартно і... знаєш, мені інколи здається, що вся ця ситуація з нашими відносинами, для тебе лише якась дивна гра, яка...

Завершити фразу чоловік не встиг, до них біг один з хлопців Вронського. Схвильоване обличчя охоронця говорило про якісь проблеми, що виникли за короткий проміжок часу, поки коханців не було.

- Щось сталося? З батьком?!, - Анжеліка сіпнулась вперед, вивільнивши свою руку.

- Ні, - хитнув головою чоловік і перевів погляд на Мирослава. - З вашим сином... йому стало погано, але вже викликали швидку і наш лікар...

Слухати далі брюнет не став. Перестрибуючи через сходинки він чимдуж помчав до їдальні.

Через мить Мирослав вже знаходився поруч з сином, падаючи навколішки біля нього.

- Що? Що сталося?!, - чоловік розгублено оглядав дитину, шукаючи пошкодження.

- Татку, все гаразд, мені стало погано, тому я на диванчику лежу, - Петрик підійняв руку і торкнувся пальчиками до батька.

- Погано?, - Мирослав перевів погляд на схвильованого Вронського, який сидів в кріслі біля його сина, а потім на місцевого лікаря, що ховав до маленької валізи якісь медикаменти.

- Так, у нього був алергічний напад, реакція на якісь продукти, - кивнув лікар, кинувши погляд на брюнета. - Потрібно буде зробити аналізи і детально визначити, які препарати та продукти не сприймає організм хлопчика. Завтра приїде бригада і вони візьмуть зразки крові.

- Алергічний напад, - насупивши брови, повторив слова лікаря Мирослав. - Оливки... в їжі були оливки? У Петрика на них якось була алергія, тому ми не даємо їх.

Едуард перевів погляд на прислугу, яка зібралася біля дверей, очікуючи від когось з них на відповідь.

- Так, - кивнула одна з дівчат, що привозили страви на стіл. - Там щось з ними точно готували, я чула як наш кухар про новий рецепт з Середземномор’я говорив, якась там риба з морськими кониками та оливками.

- Добре, що визначились з причиною і точно тепер впевнені, що це була алергія, - сказав лікар. - Але я все одно раджу зробити детальний аналіз на всі небажані продукти та препарати. Звичайних спостережень батьків в таких випадках буває мало, адже дитина може погано сприймати й медикаменти, тоді їй нашкодять навіть звичайні пігулки, від яких організм просто буде відмовлятись.

- Так, звичайно, ми все зрозуміли. Дякуємо, - Вронський задумливо розглядав Петрика.
Мирослав опустив голову на руки, прикриваючи обличчя долонями.

- Татку, не плач, мені дійсно вже краще, - хлопчик знову торкнувся руки батька пальцями.

- Синку, я не плачу, просто розхвилювався, що мене поруч не було, - Мирослав поцілував маленьку долоньку і обережно взяв сина на руки. - Пішли я тебе до ліжка віднесу і навіть коротеньку історію перед сном розповім.

- Слава, тобі поїсти потрібно, нехай пан Горинський вкладе Петрика спати, - Анжеліка зробила крок до чоловіка, але завмерла, побачивши його незадоволений погляд.

- Дякую, я не голодний і можу сам вкласти свого сина, - насупивши брови, сказав брюнет.

- Зайдеш до мене, коли Петро засне, - тихо сказав Вронський і, побачивши стверджувальний кивок Мирослава, вийшов з їдальні.
 

В кабінеті Вронського панувала напівтемрява. На столі м'яко світила невелика лампа, високі полиці з книгами ховалися від допитливих поглядів, а дорогі крісла та диван натякали на приємний відпочинок, який вони можуть запропонувати всім бажаючим.

- Заходь, - Вронський сидів зі склянкою в руках, очікуючи на Мирослава. Ще одна стояла навпроти крісла для відвідувачів. - Ти б все одно сходив поїсти, я віддав розпорядження і на тебе ще з годину чекатимуть.

- Дякую, я подумаю, - брюнет сів в крісло, потираючи стомлені очі. - Але я дійсно не впевнений, що зможу.

- Виснаження шкідливе для організму, - похитав головою Едуард. - В тебе забагато хвилювань останнім часом: хвороба дружини та сина, поява Ліки в житті, нові обов'язки на роботі... я розумію, що твій світ зламався та перевернувся з ніг на голову, але таке життя і потрібно гідно зустрічати всі виверти Долі.

- Я це розумію, але легше від цього не стає. В мене дійсно складається враження, що мій світ хтось розбив на дрібні уламки, які я ніяк не можу зібрати в одне ціле, - зітхнув брюнет, взявши склянку з напоєм в руки. - Дякую, що допомогли сину. Я мусив бути поруч...

- Не картай себе, не потрібно, - хитнув головою Вронський. - Ні ти, ні ми не подумали про якесь несприйняття хлопчиком продуктів, це була помилка, яку ми виправимо. Пізніше він пройде повний медичний огляд, щоб врахувати всі можливі наявні патології та хвороби, сприйняття препаратів і таке інше, ти чув лікаря і, я впевнений, погоджуєшся з ним, як і я.

- Погоджуюсь, - Мирослав зробив ковток і скривився від міцного віскі, яке обпекло пересохле горло.

- От і чудово, - Вронський відкинувся на спинку крісла. - Я хотів поговорити з тобою про Петрика, коли казав сьогодні про розмову після вечері. Мені повідомили, що вже повернувся головний лікар з Національного інституту нейрохірургії, який буде очолювати робочу групу під час операції та реабілітації Петра. Завтра його мають відвезти до них, щоб підготувати до лікування. Хоча потрібно буде обов'язково зазначити, що хлопчику сьогодні було погано... певно дочекаємось результатів повного аналізу, про який сказав наш лікар, і перенесемо переїзд Петра до лікарні на післязавтра.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше