На що ми готові заради виживання?

Колись в дитинстві мама розповідала Людмилі та її сестрі Марині про різноманітних тварин, які протягом мільйонів років ухитрялись виживати та підлаштовуватись під природні умови, які постійно змінювались. Колись Людмила думала, що люди вже достатньо розвинулись і їх це не стосується. Проте тепер через роки Людмила бачить, що ті історії чудово описують події, що відбуваються.

Людмила поглянула на їхнє спільне із Мариною фото, яке зробили ще коли їм було років по 18. Тоді в них було одне обличчя. Їх ніхто не міг розрізнити, тільки якщо вони цього не хотіли. Колись вони любили прикидатись одне одною. Їм це подобалось, аж поки якось хлопець Марини не сплутав їх та не поцілував Людмилу. Вони стали розуміти, що індивідуальність це важливо. І чим більше разів хлопці їх плутали, тим більш важливіше для них це було.

А потім вони одного разу зустріли Кирила та Вадима. Вони були також близнюками і ніколи не помилялись, хто із сестер хто. Тоді Людмила закохалась у Вадима та вирішила бути із ним все життя. А от Марина по іншому бачила своє життя. Вона одразу після закінчення університету в 22 роки кинула Кирила та вийшла заміж за багато бізнесмена. Через рік після одруження, вони вирушили на станцію, на якій були відтворені земні умови, де поселились в особняку. Із роками сестри все менше спілкувались.

А тепер через багато років, Людмила стояла на платформі відправлення, стискала руку свого внука Андрія та дуже раділа, що Марина допоможе поселитись на станції її двом донькам та сину із їхніми дітьми. Марина одразу сказала, що вони будуть жити разом із обслуговуючим персоналом та, скоріше за все, працюватимуть із ними. Проте це було краще, ніж залишитись на планеті, де нещодавно була ядерна війна. Хоча вона була на іншому континенті, наслідки навіть тут були дуже відчутні. Людмила прощалась із дітьми і внуками та раділа, що вони хитрощами виживуть, не зважаючи на все, що відбувається.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua