Коли приходить той, заради кого ми змінюємось

Кожна особистість унікальна, тому що виросла і живе в унікальних просторово-часових умовах, які неможливо відтворити. У кожної особистості є свої правила, мотиви, бажання, знання і т. д. Вона складає їх, а вони складають її. Різноманітні обставини кують її, а вона кує обставини. Вона бориться з ними, вона управляє ними, вона тікає від них, вона шукає їх… Тому особистість не стабільна одиниця. Вона постійно змінюється, залишаючись собою.

Є такі люди, які вибудовують власний «палац», зводять навколо нього великі захисні стіни, через які не можливо пройти. Але правда в тому, що того, хто розіб’є стіни, ми пускаємо в середину «палацу» самі. Ця особлива людина потихеньку переформатовує «палац» під свої потреби, привчаючи нас до своїх правил. А господар все це дозволяє і сам не помічає, як його «палац» перетворюється в щось зовсім інше.

Так одного дня Людмила усвідомила, що за останні три роки дуже змінилась. Вона впустила в своє життя одну особливу людину, яка зм’якшила її серце та перетворила на добру та милу дівчину. А вона не була такою раніше, бо роки служби в армії, а потім на міжгалактичному флоті як ніщо інше загартовують характер.

Людмила особисто брала участь у сотнях боїв із хижою расою «Краби» із галактики Шоста спіраль. У неї було завдання будь що захистити базу від «Крабів», які мали намір дізнатись розташування галактики Чумацький Шлях, щоб поласувати новим делікатесом. Тоді Людмила безжально вбивала хижаків, а тепер їй здається ніби це було в іншому житті, бо трохи більше двох років назад вона народила сина.

Маленький хлопчик змусив згадати її, що таке любов, турбота, співчуття, комфорт, безпека. Він все більше із кожним днем стирав у ній безжального солдата. Людмила дивилась на себе в дзеркало та розуміла, що їй подобаються ці зміни, цей внутрішній спокій. Вона відчувала, що у її «палаці» більше ніколи не буде самотньо.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua