В обіймах ніжної води

Прохолодна вода ніжно огортала тіло Дарини. В цьому печерному озері було близько 4 метрів води, проте вона була настільки прозорою, що можна було з легкістю побачити дно. Навкруги стояла тиха, лише де-не-де капала вода із стелі печери. Дарина відкрила очі і побачила, що потихеньку доплила до середини озера.

- Дарино, я розумію, що в цій воді можна хоч цілий день лежати, але нам вже час. Твої речі вже також сухі, раптом Дарина почула голос свого колеги Кирила.

Дарині не хотілось визнавати, що Кирило правий. Однак вона все-таки перевернулась на живіт та поплила до берега. Дарина згадала, що їм потрібно пройти ще сто кілометрів до місця падіння антени. Три дні тому команда, в яку входила Дарина, отримала завдання отримати важливі свідчення від інформатора. А на шляху назад їхній корабель потрапив під гамма-промені невідомого походження, які збили точність радару.

Тому вони прибули в зовсім інше місце галактики. А коли зупинились біля цієї планети, щоб відремонтувати радар, то протуберанець збив їх з орбіти в атмосферу планети. Антена від їхнього корабля чомусь опинилася за 160 кілометрів від самого корабля, а без неї вони не зможуть відновити в’язок. Тому капітан дав завдання Дарині та Кирилу вирушити за антеною, поки інші члени команди ремонтуватимуть корабель.

Однак місцевість тут була особливо важкою: великі гори, скелі, глибокі річки, непрохідні та болотяні ліси… Вони з Кирилом йшли лише три дні, а за цей час могли кілька разів утонути в повноводній річці, впасти із скелі та були поглинутими болотом. Дарина пам’ятала, як сьогодні вранці, коли вона лише тільки прокинулась, то мала необережність втрапити в болото. На щастя, Кирилу вдалось її витягнути. Тому, коли дві години тому Дарина помітила це печерне озеро, то з радістю кинулась до нього.

Коли Дарина доплила до берега та вдягнулась, вони продовжили рух. Їм потрібно подолати ще сто кілометрів, проте хто знає, що їх там чекає.

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua