Якщо не можеш знайти свій напрямок…

Аліса була дещо сумна, коли підійшла до рецепцію. Там сьогодні черговою була Ольга, яка її одразу впізнала. Ольга повідомила Алісі, що її бабуся знаходиться у саду та видала їй чіп відвідувача. Аліса причепила маленький чіп до блузки та рушила в сад.

Перед входом у сад, система зчитала її чіп та вказала, в якому боці знаходиться її бабуся. Кароліна Віталіївна саме пила чай та слухала музику. Побачивши внучку, вона радісно вимкнула музику та піднялась, щоб обняти її. Після цього Кароліна Віталіївна запропонувала їй чаю. Вони присіли за столик і бабуся попросила розповісти внучку про її справи.

- Ми отримали дуже дивні результати, які не задають нам подальший напрямок. Ми не можемо ні спростувати, ні підтвердити теорію. Я боюсь, що вся наша робота була марною. А ми на неї витратили цілий рік.

Бабуся взяла за руку внучку, саме коли до них під’їхав візок із чаєм. Аліса поставила чай на стіл та зробила ковток.

- Знаєш, інколи ми не можемо змінити своє життя і думаємо, що всі наші старання марні тільки тому, що дивимось на все не з тої сторони. Коли я була молодою, то вийшов такий фільм, в якому героїня під час тесту проходила випробовування, із яких не можливо вибратись, руйнуючи перепони силою думки. Це все звичайно відбувалось у її розумі, проте із цього фільму я тоді зрозуміла дещо корисне.

Аліса не знала, про який фільм каже її бабуся, однак їй стало цікаво до чого вона веде.

- Насправді у нашому житті багато чого залежить від нашого сприйняття. Інколи ми не враховуємо деякі змінні, не знаємо всіх фактів, дивимось не під тим кутом. А інколи проблему можна вирішити, змінивши до неї ставлення. Деколи, коли здається, що проблема не має рішення, я, як героїня того фільму, уявляю себе в скляному кубі, який заповняється водою. Зрештою, я доторкаюсь до його скляних стін і вони розсипаються.

- Здається, я розумію, відповіла Аліса.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua