Вижити та зберегти таємницю

Юлія відкрила канал зв’язку та викликала головного монаха. Вона сказала, що дізналась дещо жахливе про дослідника Леоніда і тепер він хоче її вбити. Саме тому їй потрібна тимчасова схованка. Монах повірив їй, хоч це і не була цілковита правда.

Юлія набрала координати монастиря і перед нею виник прямий прохід у монастир. Коли вона отримала дозвіл на прохід, то пройшла. Поглянувши назад, вона побачила як двері у зачинену комірку ламають зі всіх сил охоронці. Юлія провела пальцем по браслету, який був у неї на руці і вікно телепортеру зачинилось.

До неї підійшли монахи та провели до головного. Він попросив розповісти її що ж вона такого дізналась. Але Юлія навідріз відмовилась йому розповідати, мотивуючи це тим, що тоді Леонід знищить їхній монастир. Цим їй вдалось налякати головного монаха і він просто дозволив їй ховатись тут якийсь час.

Саме на цій ділянці Землі магнітні поля планети викривлені і тому Леонід не зможе вловити тут частоту її життєдіяльності. Тому Юлія так вибрала цей монастир.

Трохи згодом Юлія перевдягнулась в традиційний одяг та злилась із місцевими жінками. Вона сподівалась, що Леонід не знає про це місце і ще не скоро буде її тут шукати. Проте вона навіть не сумнівалась, що він ні за що на світі не покине ї шукати, адже вона перший вдалий результат його досліджень, які тривали більше трьох десятиліть.

Не минуло й місяця, як Леонід здогадався, чому він не може вловити її частоту та зв’язався із головним монахом. Леонід почав загрожувати зниженням монастиря, тому монах почав благати Юлію піти саму.

Щоб показати серйозність своїх намірів, Леонід зібрав над монастирем хмари та пообіцяв, що затопить їхні урожаї. Після цього навіть ті з ким їй вдалось подружитись радили Юлії покинути монастир.

Юлія в той же час у паніці шукала схожі місця на планеті. Дивлячись, як мирні монахи перетворюються в наляканих та злих, Юлія стала боятись не Леоніда, а того, що вони всі дізнаються, чому він за нею ганяється.

Юлія із жахом перебирала схожі місця та боялась, що там вже чули про ситуацією із монастирем, тому не захочуть її прихистити або приймуть її, а потім обміняють на винагороду. Тому зрештою вона вибрала гори в Азії. Юлія набрала їхні координати на браслеті та стрибнула у прохід.

Час у горах проходив важко та постійним страхом, що гору вже прочісують люди Леоніда. За ці місяці Юлія кілька разів крала здобич у грифонів, два рази ледве не померла від безневинних ягід, тричі ламала кінцівки спускаючись зі схилу, кожного тижня відбивалась із гірських вовків…

Її виростили у лабораторії, тому у неї не було практично ніяких годних навиків виживання у горах. Зрештою, на весні Юлія вирішила переміститись із гір у інше місце та вибрала невелике село дикунів. Вона приглянулась одному юнаку, який дозволив їй пожити у нього. Життя у тому селі показалось для Юлії раєм у порівнянні із горами.

Єдине, що не подобалось Юлії, що річка знаходилась у місці, де із магнітними полями все добре, тому вона не могла до неї підійти. А через кілька місяців Юлія перемістилась у невелике містечко.

Там вона зустріла дослідника на пенсії. Юлія розповіла йому ту ж вигадану історію, що й монахові і він запропонував їй змайструвати пристрій, який маскуватиме її частоту і тоді Юлія зможе жити у будь-якій точці планети.

Отримавши такий пристрій, Юлія вирушила досліджувати цілий величезний світ. Вона знала, що скоріше за все Леонід вже виростив в лабораторії ще одну таку ж як вона та вже не ганяється за нею. Тому тепер єдина загроза для Юлії, що хтось колись довідається чи зрозуміє, що вона безсмертна та захоче зробити із нею те, що й Леонід – вбити, щоб самому стати безсмертним.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua