Маленька надія

Ірина обережно ступала по невеликій стежині та вдивлялась у землю навкруги. Проте крім невеличкої трави та каміння вона там більше нічого не бачила. Ірина важко видихнула не тільки тому, що очікувала не це побачити, а й тому, що маска на її обличчі давала лише 90% необхідного для людини кисню.

За прогнозами на цій ділянці ще кілька років тому повинні вже би були вирости хоч невеликі кущі. Адже вони щороку сіяли тут все більш модифіковане насіння, яке просто вже повинно було вижити та почати рости. Але поки Ірина бачить тут тільки пусту практично безжиттєву ділянку.

Мама Ірини розповідала, що як тільки вони прибули сюди, то виростили саджанці у бункері, а потім висадили їх на поверхні. Проте вже через кілька днів дерева загинули, бо були абсолютно не пристосовані до умов на поверхні. Тому тепер вони використовують інший метод.

Ірина оглянулась та побачила, що пройшла вже близько кілометра від входу у бункер та стала роздумувати чи йти їй далі. Як раптом її маска зафіксувала посеред ділянки невеликий росток молодого дерева. Ірина швидко відправила цю інформацію своїй мамі. А сама стала роздивлятись маленьке чудо.

Невдовзі до Ірини підбігла її мама та її колеги. Ірина стала збоку та спостерігала, як вони робили виміри, брали зразки ґрунту і повітря на аналіз, виміряли температуру та позначали місце. Ірина подумала, що може десь поруч ще є маленькі деревця. Тому поки біологи виконували свою роботу, Ірина пройшла ще один кілометр.

Коли Ірина повернулась до паростка, біологи саме завершали встановлювати камери спостереження біля деревця.

- Юна леді! – звернувся до Ірини, керівник групи біологів, я помітив, що ви проявляєте неабиякий інтерес до біології. Можливо, вам варто задуматись про те, щоб піти по стопам вашої матері. Сьогодні ваша знахідка доводить, що тераформування цієї планети, хоч і повільніше, ніж ми планували, але вже ж відбувається. І у вас є всі шанси стояти у його джерела…

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua