Чи може там бути?

Ступаючи по цих брудних сходах, на яких були помітні сліди пожежі, яку тушили водою, Інга навіть і подумати не могла, що вони зможуть привести її до бункера. Ззовні ця будівля не відрізнялась нічим від сотні інших зруйнованих: сліди пожежі, зруйновані стіни, рослинність, яка проростає в щілинах…

В середині повсюди було помітно, що тут інколи мешкали дикі тварини, а в окремих приміщеннях залишились сліди диких людей. Та й взагалі складалось враження, що ця будівля руйнується останні 20 років і тут не може бути ніякого бункеру.

Проте провідник дав їй саме ці координати та намалював детальний план. Тож їй лишається спускатись цими сходами та сподіватись, що інформація провідника не дуже давня.

Спустившись у підвальне приміщення, Інга вдягнула пристрій нічного бачення, який вона виміняла у дикунів, які і поняття не мали, що це за річ. Пристрій не фіксував нічого не звичайного, лише як розбігались миші та щури по своїм норам.

Коли Інга дійшла до стіни, то зрозуміла, що підвал тут більший за саму будівлю, оскільки вона зробила на 1000 кроків більше, ніж на поверхні, коли вимірювала довжину споруди. Тому Інга зробила висновок, що тут десь й справді може бути вхід у бункер.

Через кілька годин марних пошуків у темному підвальному приміщенні, Інга зрозуміла, що навіть із пристроєм нічного бачення відшукати вхід вкрай нелегко. Вона стала роздумувати план своїх наступних дій. Можливо їй потрібно знову знайти провідника та випитати у нього, де тут вхід. А можливо їй потрібно знову пробратись до дикунів та відшукати у них пристрій, який допоможе тут виявити таємний вхід.

Раптом Інга почула скрип. Вона повільно підійшла та побачила, що у її пастку потрапило дві невеликі мишки та три жирних щура. Інга накрила клітку та віднесла її на перший поверх, де були залишки проживання диких людей. Там вона зможе приготувати собі на вечерю свій улов, а потім відпочити. А завтра із новими силами Інга продовжить пошуки входу.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua