Істота

Сонце було у самому зеніті, тому було надзвичайно спекотно. Проте Зіна не могла собі дозволити марно витрачати час, ховаючись в затінку. Їй потрібно було обробити ще 22 довгих рядка картоплі, поки вона ще не дуже підросла.

Зіна дозволяла собі лише раз в годину зробити перерву на ковток води із глечика, який стояв в тіні. В той час вона роздумувала, що такого там робиться у тій лабораторії, яка знаходилась одразу в кінці її ділянки.

Ще 5 років тому в кінці її ділянки знаходилось просто поле, де її сусіди випасали свійських тварин. А потім вони й оком не встигли змигнути, як сюди привезли велику машину, яка за кілька тижнів буквально надрукувала лабораторію, а потім її огородили колючим дротом, який б’ється током.

Від тоді Зіна із завмиранням серця щотижня спостерігає, як на спеціальний майданчик приземляється шатл. Він привозить провізію та обладнання, інколи нових вчених, інколи забирає їх із лабораторії.

Спочатку селяни були проти цієї лабораторії біля їхнього села. Вони навіть намагались протестувати. А тоді їхній сільський голова сказав їм покинути цю марну справу. За його словами, вченим приглянувся цей кусок землі і вони змогли отримати хорошу підтримку від держави. А якщо кілька сотень селян почнуть протестувати, то вони привезуть сюди вдвічі більше солдат.

А коли сільський голова купив собі новий автомобіль, селяни зрозуміли, чому він їх так підтримує. Тож уже 5 років Зіна дивиться на дива техніки, які раніше бачила тільки по телевізору.

Аж раптом лабораторія почала видавати страшний звук. Спеціальний майданчик відчинився і із нього почали вилітати шатли. Четвертий із них приземлився поруч із ділянкою Зіни і із нього вийшла жінка. Вона запитала Зіну, де інші члени її родини. А потім пішла із Зіною до її будинку та сказала, що якщо вони терміново візьмуть найнеобхідніші речі, то вона їх врятує.

Вони не розуміли, що відбувається. А судячи із вигляду жінки, вона не збиралась зараз про це говорити. Зрештою із будинку вийшов тесть Зіни та вперто заявив, що ні він, ні діти нікуди не підуть. Це його дім, його земля і хай би що у них там сталось, вони залишаться тут.

Зіна в той же час не знала, що їй робити. Брати речі, як казала жінка, чи повертатись до роботи, як сказав тесть. Зрештою із високої вишні зліз Петро та поцікався у дружини, що тут відбувається. Жінка звернулась до Зіни та попросила, щоб вона зібрала тут як найбільше селян.

Коли Зіна вийшла із воріт, жінка побігла в бік шатла. Через кілька хвилин шатл приземлився в центрі села і жінка по гучномовцю сказала: «Всі, хто хоче жити, негайно зберіться біля шатла.» Жінка повторила цю фразу кілька десятків разів і зрештою біля шатла зібрались селяни.

Жінка сказала, що її звуть Лілія і, що вона працювала в лабораторії останні кілька місяців. Вони створили там одну істоту, яка повинна була б допомогти їм в боротьбі із ворожою расою. Проте істоті вдалось втекти і вбити лаборантів, що перебували поблизу.

Вони спробували вбити істоту газом, але їй вдалось вижити. Цей газ тільки розізлив істоту і вона почала прориватись на поверхню. Тому всі негайно покинули лабораторію. Лілія сказала, що на жаль всі інші геть забули про село та абсолютно беззахисних людей в ньому.

В кінці Лілія сказала, що у них є близько години перш, ніж ця істота добереться до поверхні. Деякі люди почали розбігатись по домівкам, а хтось запитав, як вони збираються не допустити істоту до міст.

Лілія зізналась, що скоро прибуде спеціальний загін, який застосує всі можливі методи, щоб вбити істоту. Хтось із натовпу викрикнув: «Ну що, Петровичу, накатався?».

Зрештою, Лілія сказала, щоб вони швидше брали необхідні речі, дітей, та поспішали до шатла. Люди помалу розійшлись. А Лілія із важким серцем сподівалась, що вони їй повірять та дозволять себе врятувати.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua