Збірка коротких фантастичних розповідей

Таємниця лісу

- Капітан, щити не витримують! Ще кілька пострілів і штурмовик вибухне! Потрібно щось робити! – кричав Іван, в той час, як ворожий штурмовик зі всіх сил пробивав їхній захист.

Команда із завмиранням серця чекала наступного наказу капітана. Іван поглянув на радар та помітив, що головна гармата ворога вже майже зарядилась та вони зможуть нанести їм останній удар. Він хотів це повідомити, коли сильний постріл стряхнув штурмовик. Іван впав із свого місця та почув чиїсь крики. Він із жахом завмер та закрив на секунду очі, в надії, що цей жах закінчиться.

Коли Іван змусив відкрити себе очі, то він лежав на твердому бамбуковому ліжку у невеликій хатині на березі океану. Іван згадав, що капітан спробував заховатись на планеті, але ворогу вдалось поцілити в штурмовик і вони впали в океан.

Від цієї битви минув уже місяць, але Івану вона сниться щоночі. Йому чудом вдалось врятуватись та добратись до цього острова. Але більше нікого із команди Іван за цей час так і не зустрів.

Іван поглянув у вікно. Сонце лише почало підніматись над горизонтом. Але Івану не хотілось більше спати, тому він вийшов із хатини. Він не витрачав час даремно і за цей час встиг побудувати навколо хатини невелике господарство.

Тож Іван набрав із маленького колодязя води та полив свої рослини, а потім вивів на поляну двох травоїдних, які нагадували корів. Після скудного сніданку, Іван як завжди взяв свій рюкзак та вирушив вивчати цей острів.

Іван захопився оглядом острова, так що не помітив, як сонце пішло на захід. Він зрозумів, що пора вирушати назад, тому присів на хвилинку на дерево, що упало. В цей час Іван став роздивлятись верхівки дерев.

На одному із них на самій верхівці висіли плоди, які виглядали дуже апетитно. Та раптом він помітив чийсь пильний погляд. Іван спробував розгледіти хто там: дикий звір чи людина, але вже через секунду нікого не бачив.

Одна думка про те, що це міг бути дикий звір, якого він раніше ще не зустрічав, кинула Івана в дику паніку. Він знайшов на поясі імпульсну зброю на поставив легкий режим, бо хотів тільки налякати звіра, а не вбивати.

Проте в той вечір на Івана так ніхто і не напав. Він зміг дійти до своєї хатини, полити рослини, завести травоїдних у загін та повечеряти. Але весь цей час йому не давала спокою думка, що десь там у лісній гущі причаївся дикий звір, який можливо вже знає, де він мешкає і тільки чекає поки Іван засне.

Щоб бути менш уразливим уночі, Іван заклав вікна та двері, а сам заснув у сховищі. Перші два тижні Іван тільки й спав там, бо й гадки не мав, що могло вийти із нічного лісу. Проте дні йшли, а під час своїх подорожей він ні на кого небезпечного так і не натикнувся. Тому буквально кілька днів тому зміг заснути в ліжку.

Наступні кілька днів Іван ходив по лісу, тримаючи на імпульсну зброю в руках, проте все було тихо. Зрештою Іван разом із тросом направився до дерева, де тоді запримітив апетитні плоди. Піднявшись на верх, Іван помітив, що хтось побудував між двома деревами невеликий оглядовий майданчик.

В той момент Іван чітко зрозумів, що тут на острові є живі люди. Після того, як він відніс плоди в хатину, Іван піднявся на дерева, щоб детально оглянути майданчик.

Як виявилось від майданчика вела чітка доріжка кудись в глиб лісу. Іван розкинув можливі варіанти і зрештою пішов по доріжці. Коли Іван добрався до ще одного оглядового майданчика, то знову помітив, що за ним хтось спостерігає через листя.

Іван уважно придивився і зрозумів, що це хлопчик років 10-12. Іван спробував заговорити до нього, але хлопчик одразу ж почав тікати. Іван повинен був дізнатись, звідки цей хлопчик взявся на цій планеті, бо серед його екіпажу не було дітей.

Іван обережно продовжив свій шлях по доріжці і через кілька годин він вийшов на велику поляну на вершині гори. Тепер тут вже все майже поросло рослинами. Але Іван був впевнений, що раніше хатина, яка стояла під самою горою, була в рази краще, за ту, яку побудував Іван.

З правого боку був огороджений город та загін для травоїдних, а з лівого – сцена та кілька столів із стільцями. Іван підійшов до сцени та побачив на ній букви. Це була мова клану «Угри». Іван бігло її знав і тому вирішив, що в наступний раз зможе встановити контакт із хлопчиком.

Зрештою, Іван увійшов в хатину та одразу ж по центру помітив дві мумії під скляним куполом. Там лежали чоловік та жінка, які скоріше за все були його батьками. Після цього Іван обдивився хатину та помітив браслет, який клан «Угри» використовували для управлінням штурмовиком.

Через годину копирсання в браслеті, Іван з’ясував, що неподалік на цій горі є штурмовик, на якому вони невдало приземлились на цій планеті. А потім він помітив рух в траві, тому Іван обережно заховався.

Хлопчик притягнув в дім досить велику пташку. За якусь годину хлопчик вміло очистив її від пір’я та вийняв нутрощі. А потім хлопчик вийняв із шухляди імпульсну указку та враз запалив вогонь у імпровізованій духовці. Поки вона нагрівалась, хлопчик замаринував пташку в соусі та поставив її в духовку.

Після цього він присів біля вікна. Іван більше не міг залишатись у своїй схованці, тому обережно вийшов та привітався на його мові. Хлопчик звичайно сильно перелякався і навіть спробував вихопити ніж, але Іван сказав йому, що не бажає зла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше