Останній погляд

Яким би не було місто, яке тебе виростило, ти завжди будеш мати до нього особливі емоції. Там твій початок, там стояла твоя колиска і там твої батьки із ніжністю співали тобі колискові. Не в кожного, але настає той день, коли ти покидаєш своє місто без впевненості, що колись ти повернешся…

Сьогодні у Дарини був саме такий день. Ще вночі вона солодко спала в своєму ліжку та й гадки не мала про те, що станеться в наступні кілька годин. Сонце ще й навіть не встигло зійти на горизонт, як сестра розбудила Дарину. Вона швиденько зібрала свої найнеобхідніші речі та по дорозі з’їла бутерброд.

Вони сіли в старий автомобіль та неспішно поїхали до гір. Колись це було містечко із старовинною архітектурою та можливостями. А коли Дарина була підлітком, то поблизу містечка побудували величезний завод.

Його позиціонували як порятунок для міста, бо таким чином створили сотні робочих місць. Водночас його власники вміло приховували негативні наслідки, такі як забруднення навколишнього середовища та знецінення у місті талантів.

Містечко помалу перетворювалось в поселення робітників, які більше не ходили в бібліотеки, музеї, театри, філармонії… Їм будували однотипні «картонні» багатоповерхівки, бари, клуби та торгові центри.

Робітникам пропонували не дуже високу заробітну плату, але пообіцяли, що як тільки завод почне працювати на повну потужність, то оплата виросте. Однак роки йшли, а обіцянки залишались невиконаними.

З кожним роком Дарина із сестрою розуміли, що, коли вони подорослішають, то нікому в цьому містечку не буде цікавим їхні таланти та мрії. Їх попросять «подорослішати» та піти працювати на завод.

І ось, коли сестри залишились на самоті, то більше не могли витримати того, що їхня єдина перспектива це завод. Тому кілька місяців тому вони зв’язались із контрабандистом, який може переправити їх до іншої країни на штурмовику, який має секретну функцію невидимості.

Щоб штурмовик не виявили, його заховали десь в горах. Тому, йдучи залізними сходами між гірським хребтом, Дарина останній раз погляну на рідне містечко та подумала: «Тут ми з тобою прощаємось».

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua