Не моя проблема..?

Я саме проводила дослідження трендів, коли краєм ока помітила відео блогера Аліси, яка постійно розповідала історії біженців, яким не дали можливість влаштувати своє життя, тому вони вступали в банди. Аліса говорила, що кожен повинен докласти зусиль до того, щоб мирно співіснувати із біженцями, щоб вони не влаштовували теракти.

- Якщо вас поки не торкнулась ця проблема, то лише тому, що нашим правоохоронцям вдається зупиняти 78% терористичних актів (як стверджує офіційна статистика). Проте їм потрібна ваша допомога. Якщо кожен із нас докладе трохи зусиль, то в нашій країні буде менше банд, які за допомогою терактів намагатимуться вижити, - говорила у своєму відео Аліса.

Її слова перебив мій колега Андрій, який саме казав начальниці, що для 3D-принтера закінчились матеріали, тому він йде в найближчий пункт продажу. Я швидко поглянула на карту та з’ясувала, що поруч є невеликий ринок. Мені від ранку хотілось молодих ароматних яблук, а на той ринок саме повинні були б привезти молоді яблука.

Я швидко дістала спеціальну тканинну сумку, яка зберігає природу, та попередила начальницю, що пройдусь. Ми з колегою швидко купили матеріали, а потім і яблука. Я задоволено несла на руці сумку, в якій було майже 4 кілограми яблук, коли нам перегородив дорогу якийсь чоловік у чорному.

Він запитав у нас, чи бачили ми поблизу поліціантів, а коли ми відповіли, що ні, то він грубо наказав нам зайти у двері. Ми відмовились і тоді чоловік націлив на нас імпульсну указку. Ми обоє знали, що після вистрілу у жертви виникають серйозні пошкодження внутрішніх органів, які вона не одразу відчуває.

Ми не розуміли, що відбувається, але не хотіли помалу болюче помирати, тому зайшли в двері. Як тільки ми переступили поріг - наші чіпи заблокувались. Ми з колегою з Андрієм із жахом подивились одне на одного, а чоловік дико посміхнувся та вказав нам йти вперед.

- Це заборонена технологія, яку можуть використовувати тільки правоохоронці вищого рангу, - прошепотіла я Андрію.

- Або терористи, - додав колега.

Після слів Андрія у мене звело живіт. Я просто пішла із колегою за яблуками, як я могла опинитись під прицілом терориста?

Ми йшли не більше 5 хвилин темними коридорами і раптом опинились посеред торгового центру. Рядом з ескалаторами розміщалась справжня галявина, де росла трава, кущі та навіть кілька дерев. Саме під тими деревами сиділи зо два десятки заручників.

Чоловік, що нас привів, вказав нам на галявину. Через хвилину він підійшов до головного. Нам вдалось почути тільки обривки фраз, поки ми влаштовувались на галявині.

- Мені довелось їх привести. Я вийшов із дверей просто перед ними… Вони мене бачили, я не міг їм дозволити їм просто піти…

Ми з Андрієм обережно присіли на галявину поруч із іншими заручниками. Андрій і досі тримав в руках два пакети із матеріалами для принтера, а я сумку з яблуками.

Я стала роздивлятись цей торговий центр і він мені став здаватись знайомим. Я згадала, чому ніколи до цього раніше не заходила сюди.

- О ні, це саме той торговий центр, про який вона казала!

- Хто казав? – запитав Андрій.

- Аліса – блогер із YouTube. Кілька місяців тому, після відкриття цього торгового центру, вона зробила розслідування і виявила, що його побудували із серйозними технічними помилками, бо так було дешевше. Вона радила власникам виправити їх, поки не трапилась надзвичайна подія. А людям вона радила поки оминати цей торговий центр, незважаючи на те, що там влаштували живий куточок серед міських джунглів.

- Я думаю, що це зараз найменша із проблем.

- А я думаю, що терористи вибрали це місце саме тому. Вибачте, а як давно вони захопили центр? – запитала я у хлопця, який виглядав спокійнішим за інших.

- Понад годину, - відповів хлопець.

- Бачиш, а поліціантів і досі немає. Інакше б нам навіть не дозволили вийти із нашого офісу, який звідси за 300 метрів.

Андрій злегка зблід і нахилившись в мій бік прошепотів мені на вухо: «Ти тільки більше нікому це не кажи, бо ці люди вже й так достатньо налякані.» Я лише кивнула та помітила, що стискую сумку із яблуками.

Більше історій в Instagram @moon_litera_ua