Дещо з лісу

Поліційна автівка обережно проїхала перехрестя та зупинилась. Через хвилину з автівки вийшли два поліціяни Петро і Тарас та один із них забив в землю невелику металеву палку.

Тоді інший дістав із кишені складений кусок прозорого полімеру та розгорнув його. Він одразу відобразив систему поліції. Тарас швидко увійшов в систему та натиснув увімкнути радар. Металева палка швидко витягнулась на півтори метра вгору, а на самому вершечку з’явився невеликий сканер.

Поліціяни повернулись в автомобіль та встановили полімер на панелі і система автівки з’єдналась із головним полімером. Після цього вони передали собі керування на портативні полімери на їхніх долонях.

Завершивши основні дії, поліціяни дістали сніданок та не поспішаючи поїли. За весь той час жодна автівка не перетнула перехрестя, тому поліціяни спокійно вийшли попити каву на вулиці.

- Слухай, Тарасе, пишуть, що сьогодні святкують Хелловін, - сказав Петро листаючи новини на портативному полімері.

- Це коли духи померлих повертаються на землю? – уточнив Тарас, а Петро у відповідь кивнув, - тоді б мені не хотілось сьогодні ввечері чергувати біля цього лісу, де 3 дні тому зникли люди.

- А це хіба із цієї сторони села? – здивувався Петро.

- Так, саме тут. Пишуть, що спочатку зникла група туристів. Їхні намети та деякі речі були повністю роздерті на шматки, а на наступний день десь поблизу розбилась летюча «Тесла». Кажуть, що всі пасажири зникли, а на самому автомобілі виявили сліди великих кігтів. Ось подивитись знімки, - розповів Тарас, а потім надіслав колезі фото з місця події.

- Дуже підозріло виглядає. Це точно не імітація?

- Думаєш, Павло хоче привабити увагу до села і свого нового готелю?

Десь поруч вони почули як шурхотить пожовкле листя, ніби на нього хтось наступає. Колеги спробували проігнорувати цей звук і не лякати самих себе.

Раптом Петро відчув, що хтось поклав йому руку на плече. А потім він побачив, як Тарас помалу підіймає голову, кричить та задкує. Петро помалу розвернувся та побачив позаду себе дівчину, яка була з ніг до голови в крові.

Через власні крики поліціяни не одразу почули хрипкий голос дівчини, яка просила про допомогу. Та зрештою вони опанували себе і зрозуміли, що це не чийсь жарт, а дівчина й справді в біді. Тому вони одразу викликали через портативні полімери допомогу, а потім дістали дівчині із багажника ковдру.

Дівчина закуталась в ковдрі та вмістилась на задньому сидінні поліційного авто. По ній одразу ж було помітно, що вона не на жарт налякана.

- Треба дізнатись у неї, що сталось, а то потім детективи нам нічого не розкажуть, - сказав тихим голосом Петро.

Поліціяни присіли в автомобіль та акуратно запитали, що з нею сталось. Дівчина не одразу відповіла.

- Я летіла на «Тесті», коли Анна помітила щось дивне в лісі, а потім воно дострибнуло до нас і ми зіштовхнулись із горою. Цей монстр й досі десь там, шукає мене… - сказала дівчина та вказала пальцем на ліс.

Поліціяни переглянулись між собою та зачинили на всякий випадок двері. В якийсь момент їм обом захотілось, щоб це був жарт.

Раптово вони почули дикий рев, який доносився десь із лісу. Дівчину всю пересмикнуло і вона крикнула, щоб вони їхали звідси. Поліціяни якусь хвилину видивлялись між деревами в надії, що це ведмідь чи ще хтось, але дівчина з кожним разом кричала все голосніше, тому вони дали команду автомобілю їхати до відділку.

Автівка без гаяння часу швидко помчалась трасою і через два кілометри з обох боків почали з’являтись будинки.

- А може ми краще полетимо? – запитала дівчина.

- Ні, ми наземна поліція, - сказав Тарас.

Після цих слів дівчина закричала та вказала пальцем кудись. Поліціяни розвернулись та побачили, що їх переслідує якась велика тварина чимось віддалено схожа на ведмедя, тільки рази в 3 більша нього.

- Краще б це були духи, - сказав Тарас та перемкнувся на ручне управління автомобілем.

Швидкість поліцейського автомобіля вже була понад 100 кілометрів на годину і тому Тарас почав боятись, що вони з кимось зіштовхнуться на невеликих сільських дорогах, проте зменшувати швидкість він не міг, бо тоді їх наздожене звір.

Дівчина позаду кричала, що для цього монстра цей автомобіль ніщо. Він розірве його своїми кігтями за кілька хвилин. І тут із-за повороту виїхав інший автомобіль, набагато старшої моделі, поліцейські махали йому, щоб він розвертався, але водій не зрозумів і занадто пізно помітив монстра, який за дві хвилини розкришив автівку на дрібні шматки.

Побачивши це видовище, Тарас збільшив швидкість та швидко звернув на іншу дорогу. В цей час Петро набрав відділок та повідомив, що у селі невідомий монстр. Спочатку диспетчер йому не повірив і тоді він прислав йому відео із задньої камери спостереження.

Через кілька хвилин попри них проїхалось кілька автомобілів поліції швидкого реагування, повітряна поліція та рятувальники. Тоді Тарас зменшив швидкість на направився до лікарні. Після передачі дівчини лікарям, поліцейські вирушили до відділку. Ніхто із них не мав бажання повертатись на то перехрестя.

Всі одразу ж почали допитуватись у колег, що вони бачили та чи справді із лісу на них вибіг монстр. Вони явно не очікували такої уваги до себе.