Збірка коротких фантастичних розповідей

Таке необхідне рішення

Христина стискувала у руках старий пакет та ледве стримувала сльози. Вона присіла біля невеликої решітки та почала вдивлятись у її глибини. Десь туди хвилину тому впала зв’язка її ключів. В цей момент ось тільки цього не вистачало.

Христина намагалась зрозуміти за що стільки нещасть випало на її долю в останні місяці. Неначе все говорило їй, що це не її місце, не її шлях, і їй потрібно звідси піти, спробувати якось по-іншому.

Дівчина якусь хвилину сиділа просто бордюрі тротуару, притиснувши руками коліна до грудей, як раптом почула чийсь голос у себе над головою. Христина не поспішала піднімати голову та реагувати на хрипкий голос, проте він став агресивнішим на другій фразі:

- Вивертай кармани, кому кажу!

Христина підняла погляд вверх та побачила чоловіка за 30 у старому вбранні із недоглянутою бородою та пожовклими від дешевого тютюну зубами. Він націлив на неї імпульсну зброю та чекав повного підкорення від неї.

Проте Христина дещо байдуже лише скинула плечима. У неї не було з собою більше ні копійки, бо все вона витратила на вчорашню буханку хліба та пакетик кефіру. Але чоловік не збирався їй вірити і тому скомандував їй, щоб вона піднялась, а він обмацає її кармани.

Почувши ці слова, Христина відчула як у ній піднімається хвиля обурення. Вона не дозволить якомусь волоцюзі мацати її. Хай колись вона не змогла проявити стійкий характер та пробитись на хорошу роботу, а тому не змогла знімати житло в хорошому районі і тому тепер мусить тіснитись у малесенькій квартирці десь на околиці.

Хай колись вона не змогла пережити зраду коханого і тому закрилась від усіх настільки, що навіть не має жодного друга, але мацати себе якомусь волоцюзі вона не дозволить.

Відчувши приплив злості, Христина зі всіх сил вдарила по руці чоловіка і вибила імпульсну зброю. Вона полетіла на землю та розбилась об асфальт. Христина зрозуміла, що зброя вже давно не працює, тому злісно глянула на чоловіка, якому більше нічого не залишалось як бігти з всіх ніг.

Коли він зник за рогом, Христина підняла голову вгору, поглянула на старий будинок та подумала: «Пора шукати інший шлях у житті.»

Більше розповідей в інстраграм @moon_litera_ua




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше