Збірка коротких фантастичних розповідей

Туман

Ранковий туман все вище і вище піднімався над деревами, роблячи ліс все менш видимим, а разом з ним і дорогу, яка пролягла крізь хащі до міста. Клуби туману здавалось з кожною хвилиною ставав все більш густим, так ніби хтось забув зачинити дверці.

Наталя, яка тільки заступила на свою зміну, добре вивчила за останні півтори року, що під час такої зміни часто трапляються нещасні випадки. Тому вона тримала патрульний автомобіль поблизу туманної частини лісу, не залітати в туман, та сказала напарнику Петру, щоб він був готовий відповідати на виклик, який може поступити в будь-який момент.

Не минуло й десяти хвилин, як диспетчер повідомила їм, що неподалік від них з дороги з’їхала автівка. Також диспетчер попросила поспішити їх, бо власники автівки покликали на допомогу, коли вже стало зрозуміло, що їхньому другу дуже погано. А все через те, що вони їхали на автівці, яка використовує бензин, а за це йде чималий штраф.

Наталя швидко направила патрульний автомобіль над верхівками дерев, а її напарник запустив систему виявлення вихлопних газів. Вже через три хвилини детектор вловив залишки газів і тоді напарник просканував ту ділянку.

Коли система сповістила їх про знайдення загубленого автомобіля, виявилось, що він перебував в найбільшому скупчені туману. Тому Наталя повідомила свої координати диспетчеру та запросила допомогу, коротко описавши ситуацію.

Після цього вона глибоко видихнула та ринула проходити одне із найскладніших завдань, адже в такому тумані, незважаючи на дані з сканеру, вона запросто могла не помітити дерево і вже тоді їм потрібна буде допомога.

Наталя обережно наближалась до місця, де сканер зафіксував автівку, а Петро в цей час по гучномовцю попросив постраждалих відгукнутись та дати про своє місцеперебування. У відповідь була тільки тиша. Наталя намагалась не думати про те, що вони могли запізнитись з порятунком та продовжувати рухатись.

Петро ще раз дав оголошення по гучномовцю, коли вони майже впритул наблизились до автівки. Раптом тишу розрізав гучний крик.

Від одного звуку напарники здригнулись. З одного боку цей крик означав, що ще є кого рятувати, а з іншого, що це може бути не надовго. Наталя обережно примостила автівку і вони вийшли назовні.

Туман тут був ніби особливо густим, так що витягнувши руку, Наталя не чітко бачила свої пальці і ліхтарики, які вони взяли тут не дуже допомагали. Проте рятувати людей потрібно було негайно, тому вони обережно рухались вперед, подаючи одне одному знаки.

За якусь хвилину вони знову почули крик і тоді Наталя зрозуміла, що вона йшла злегка не в тому напрямку. Звернувши у бік крику, Наталя невдовзі дійшла до невеликого обриву. Туман тут був злегка менш густішим і тому вона побачила, що передня частина автомобіля добряче звисає над прірвою.

Наталя зробила знімки своїми лінзами та відправила їх Петру та диспетчеру. А після цього вона ще раз відкрила карту та відзначила, що в цьому районі раніше не фіксували жодних обривів. Через хвилину до Наталі підійшов Петро і вони разом підійшли до автомобіля.

Заглянувши в середину, вони помітили там на задньому сидінні жінку за 40, яку придавило переднім сидінням, водночас попереду не було нікого. Наталя дістала із ременя на поясі невеликий пристрій, одягнула його на руку та вистрілила ним в найближче дерево. Металевий пристрій кліщами вчепився у стовбур, даючи Наталі міцну опору.

А далі Петро взяв такий же пристрій та виконав такі ж дії, тільки прикріпив його на автомобіль, щоб таким чином утримати його та не дозволити йому звалитись у прірву.

Після цього Наталя обережно відчинила дверцята та помалу вивільнила жінку. В процесі автівка кілька разів шаталась, лоскочачи нерви Наталі. Коли жінка опинилась на волі, Наталя допомогла їй вибратись із салону.

Як виявилось сидіння зламало кісту на нозі жінки й тому вона не могла ступити ні кроку. Проте вже через хвилину біля них приземлився рятувальний штурмовик та забрав поранену жінку. В останню хвилину вона схопила Наталю за руку та сказала:

- Мій син з дружиною пішли по допомогу понад годину тому! Знайдіть їх!

Рятувальний штурмовик своєю енергією змісив туман зникнути в тому місці, де він приземлився. Проте, коли він піднявся та полетів, туман знову почав повертатись на це місце і дуже скоро вже знову була погана видимість.

Наталя не могла відірвати погляду від штурмовика, бо й досі відчувала хватку тієї жінки та чула відлуння її відчайдушного прохання розшукати дітей. Наталі здавалось, що вона ніколи не зможе забути той погляд, повний водночас і відчаю, і надії.

Зрештою, штурмовик зник із поля зору і Наталя почала перемовлятись з Петром на рахунок пошуків зниклої пари. За цю годину вони могли опинитись хто знає де, а в такому тумані могли потрапити в небезпеку. Наталя з Петром погодились, що вести піші пошуки буде не надто ефективно, тому вони обережно повернулись до своєї автівки та підняли її у повітря.

Поки Наталя направляла автівку вверх над туманом, Петро запустив систему сканування місцевості, тепловізор, а також розрахував приблизний радіус, в якому може перебувати пара.

Вони літали більше 15 хвилин, а сканер вловлював тільки тварин і напарники розуміли, що їм потрібний інший план пошуків. Тоді Наталя направила автівку трохи нижче, щоб сканер міг обшукувати верхні шари печер, а потім вона пролетіла поблизу траси.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше